Petrovtsiy

Петровций Иван

Иван Петровцій
НАШІ СПІВАНКЫ :

РУСИНСЬКI ДВАШОРЫ
В саду лежу. На небо здрю. И довго буду позирати:
Там Бог-судя, Чорт-прокурор, а Янгелы всьi-адвокаты.
* * *
Я рано - iм, в полунне - iм, ввичирi - фрукты хрумаву.
И каждый вичiр перет сном минут п'ять-дисять думаву.
* * *
Кить постройиме диржаву, у якiв брехати - грiх,
Тко бы с нас, люди иннишньых, в тiв диржавi жити мiх?!
* * *
Вирьховино, мати моя, тко у мене - нянько?!
Я - ни знаву. Ты - забыла. Така сь у ня мамка...
* * *
Поткарпацкiє русины, оставте снотворне пити -
Кроме спаня уночи мош: Красти! Битись!! В блуд ходити!!!
* * *
Я русин быв, єсьм. И буду хосновати наш гандон:
Долар вержу у помыї, в тарцу покладу купон!
* * *
Карпаты - рай для злодiйiв, котрым и в зливу - сухо.
А простi люде там иннись вмиравуть, гикой мухы...
* * *
В Карпатах нынi ковдошiв дись п'ять ис дисяти,
А другi п'ять тым ковдошам ни мавуть що дати...
* * *
У наш час у сьiв диржавi каждый в своє ся упер:
Гыкавый пiснi спiває, глухый слухає концерт!..
* * *
Имленых злодiйiв ни жалує диржава,
Но, а ниймленым - почистi, и - слава!
* * *
Вмер команiсм. Свобода дивно засвiтила
Лем на момент - иннись уп'ят вже ся стимнiло...
* * *
Чоловiк чоловiкови - друг и товарыш?! Пропало давно!
Иннись чоловiк чоловiку вать вовк, вать - гiно...
* * *
Бис маскы ходять нынi П'янство, Блядство, Бистолковiсть.
Вта маска ранше звалась - Розум, Чисть и Совiсть.
* * *
Мы за свiй час устигли тiлко всього настругати,
Що всьо ни гонны сьме нияк у свiтову исторiю запхати.
* * *
Иннишньый час - гiрська вода! - нитко ни видить дно.
Лем на вирьху плыве, кыпить и свiтиться гiно!
* * *
У котрої партiї бiлше Гераклiв й Атлантiв?! -
У команiштiв?! У дымократiв!? У бузерантiв?!..
* * *
В колодясь плюнув, дерево зломив,
Лишив трьох копылят - ни задарь жизнь прожив.
* * *
У силi живiт силянськый яв им изучати -
Там такоє всьо смiшноє, онь хочу ... ревати...
* * *
Ци везу ся по варыши, ци зайду в сад сiльськый,
Все думаву, чому всьi думавуть, ош я - дурный?!..
* * *
На свальбi сiльськiв можеш голосно й гордо
Спiвати, играти и портити воздух!
* * *
Вбы менше люде стрiлянины в свiтi чули,
Поменше треба iсти йим пасулi.
* * *
Коли пасулi попоiш, и выйдеш за трибуну,
Дай волю голосу свому - извонка и изунну!
* * *
Коли пачмагы с вас зняли, а щи й гузиця гола,
Попровбуйте всьым нагордо кланятися довкола...
* * *
Гий, Марiко, бiла дiвко, ты ни хочеш ми дати,
Айбо хлопцi с грiшми кажуть, ош согласна продатись...
* * *
Хотів ся рас я притулити ит курвочці єннів,
Хранитиль-Янгел туй як гойкне: - Иди собі т жоні!
* * *
В послiнньый час ут жiн многых я чуву,
Ош - здоровенный им, а - ни бируву...
* * *
На мене никавучи, нiщо ся мене бояти,
Бо я ни чорт. Хоть вже м давно рогатый.
* * *
Дотіть на зимлю з неба ни зыйде рай,
Докіть в каждім силі ни вткрыеся куперай.
* * *
Я - роботяга. Й нiщо гинiалнiсть на ня вiшати.
Я каждый динь мушу писати, гикой - пiшати.
* * *
С коломыйков им ся вродив. С коломыйков и умру.
Коломыйкы всьi - за рекет, за комп'ютерну игру!..
* * *
Попри дорiг виликых, де давно были хресты,
Стоять с пушками мафiозi - иннишньi мисiї-христы!
* * *
Усьi вiдiцькi мафiозi
Най роблять в нашому калгозi!
* * *
Украйина - гора, высока, путнебесна,
Де Путкарпатя - край, за которым уже - безна!
* * *
Ймили потя за гыртанку, и трощити го давай!
Та щи й гойкавуть скарбезно: 'Що мовчиш? Ану - спiвай!'.
* * *
Тко ся в молодi рокы ни хоче женити,
В старости ни буде знати що с жонов чинити!..
* * *
Кому нич свiчка в церкви запалена,
Тому ни свiтить й лампаш Дiогена!..
* * *
Молодов йти до дохтора мамка ся ганьбила,
Старов ни йшла, бо казала, ош ся вже нажила.
* * *
Ннись Мигаль - засраниць, завтра буде - вождь.
Так иннишня гнида завтра стане - вош.
* * *
П'яный быв им, п'яный єм - хоть прийшов им в хащу вчора:
Сп'яну тяшко розоздрiти - де туй фауна, де флора!..
* * *
Звiдав я в Поповича Ивана, що такоє - меццо, що - сопрано?!..
Айбо Йван товды такый быв п'яный, що ни цят ни меццив, ни сопранив!
* * *
На высоків полонiнi Цiцерон всьым каже,
Ош Марiя у долiнi ннись вичiр с ним ляже!
* * *
Задушився Платон платом, впав Нерон ис трону -
Позабыли давнi люде самооборону!
* * *
Ковач клепле клепачом,
А я клиплю языком!
* * *
Ты так хотiла стати удовицив, що сталась нив. Забылась лем єнно,
Ош ннись твоя поморщена гузиця валовшна вже лем на гiно.
* * *
Мой цюлюнок на лицьови,
Гикой штимпиль на писмови.
* * *
В кого шiпка протята,
Серуть у ню потята.
* * *
Цiмборе мiй сигiняшный, запамнятай, кить ни знаєш:
Нищастя навхтема тяшкоє, лем щастя вагы ни має.
* * *
Памнятай: на всякых зборах подримати треба -
Най хоть тiло утпочине, докiть душу єбуть.
* * *
Утнавхтема в Путкарпатю, ни улiзаш с полонин -
Лем як вкрайиниць тя брязне, догадашся: ты - русин!
* * *
Денно й нощно Смирть ись чекав, кой ись быв здоровый.
А типир плануєш жити, кой Смирть йде по дворови.
* * *
Слова проты вiтру метав им, онь вискав.
Вернув слова вiтер - ударив по пыску!..
* * *
- Вкажiть ми дорогу в житєйському вирi! -
А вни ми спокiйно вказали на двирi.
* * *
Типир попровбуй уповіш, ош я ни гиніялный,
Кой вшиткі за ня говорять лем злобно, лем нифайно!
* * *
Гий, Марiко, бiла дiвко, гет ись избiснiла -
Кликалась у быля хлопцiв, а вни ни схотiли!..
* * *
Русинчику, фйотолчику, щи ты побануєш:
Шпурованы тоты центы мiнтом прокильтуєш!
* * *
Вта уличка драбуличка, вта уличка файна -
Я ї вшитку сшийталуву, бо м дiвочка дайна!
* * *
Ниє розуму в копони - нигда го й ни треба,
Коли розум подзинькує грайцарями в жибi!
* * *
Вшколов мiряти културу - сам себе убдуриш.
Лiпше мiряти ошколу тыв, що є, културов!
* * *
Ни вбивай никого нигда - ги дисятьох вбити,
Май приятнiше, май лiпше єнного вчинити!
* * *
Дасть Бог будучность, кой вшиткі будем равноправны -
Червакы всьых будуть грысты єннако исправно!
* * *
Хоч дащо мати, та ни спи - най очи добре здрять.
Хоч много мати, та чини - лем докiть другi сплять!
* * *
Ни так тяшко клубок ниток в довжiнь розмотати,
Гикой тяшко всьi узликы в нитках роз'язати!
* * *
Вчини добре дияволу - озьме тя у пекло:
Бо инколи ногы мерзнуть и тамкы, де тепло!
* * *
Правда д золота дорожа. Вшиткi, тко йсе знає,
Лем золото домi тягне, золото збирає!..
* * *
Мы пйиме за Йоланку, мы пйиме за Йоганку -
Йсе є наша послiння и рiшитилна п'янка!
* * *
Ньютон - паскуда! За його закон завiсити го мало -
Ввiн виден, ош мы пыском падеме туды, де сьме наблювали...
* * *
Звiдаву тя: - Сього лiта де лежати хочеш -
В мавзолейи у Москвi, ци на пляжи в Сочi?!..
* * *
Проходить ипный динь, минає файна нiч -
Як солотко в души, коли ни робиш нич...
* * *
Подумай: що бы ся тобi у постели хотiло,
Вбысь вiдiв у жоны лем душу, а ни тiло?!..
* * *
Завiсився. Бо падав снiг.
А ввiн - голонный! - iсти снiг ни мiг...
* * *
Мiниться зима на ярь, на осiнь ся мiнить лiто,
Лем ся в мене нич ни мiнять - робити бы й робити!..
* * *
Вбивали час, стрiляли час, ци - тратили го просто,
И - час пропав, ниє часу: пстався єден простiр!
* * *
Натягли сьме домi з-за гатара усякого фраца:
Луксошiв, леворiв, рекликiв, францы!..
* * *
Нащо лошков там махати, де нiщо поiсти -
Нащо много говорити, де нiщо вповiсти!
* * *
Що буде кой ты вмреш? - Вбысь дурно ся ни зводив:
Ушитко буде так, ги было, докiть ся сь ни вродив.
* * *
Врагам прощав. Но туй біда у тому -
Ни міх простити цімборови свому...
* * *
Кого бысь ни любив - май перш себе люби:
Вбы для любови мати час - нич ни роби!
* * *
Кой буду я Хусейн, а може щи й Саддам,
Товды ти всьi довгы у доларах уддам!..
* * *
Я, як лем мiх, ростяговав им нiч.
Попровбовав им динь, но - ни вдалося нич...
* * *
Ни плач, ош паскунно живеш, ош живiт наш ни мед -
Мы будеме жити щи гiрше, гикой живеме!
* * *
Як ни бояв имся жити, так ся ни бою вмерти.
Лем ся єнного бою - бою ся Страха Смерти!
* * *
Ой ты, Цилю, зимо-зилю, зима бы тя вбила -
Не лем втаву убертати в руках у тя вшвилы!..
* * *
Колись мы мали хлiб насущный, приблагый.
А ннись у вшиткых хлiб єннакый - дорогый.
* * *
Всьо по вышшiв мiрцi йде, бо русины такi люткове:
Кить слiпый в них - лем Гомер,кить глухый - та лем Бетховен!
* * *
Кыбы я знав, ош маву читачiв,
Та вiршi пiк бым, гикой колачi!
* * *
Вповiла: 'Фiтькнеш - прилечу, мiй ипный, файный фiвнику!'
Захотiв - фiтькнув, и - литить!.. Айбо литить - на вiнику!..
* * *
Коню - овес, коровi - втава,
А графоманови - лем слава!
* * *
Лясь, Марiко! Чi-чi-рi!
Два рас два лем - чотыри!
* * *
Тко замолоду быв дурным, и в старости буде дурным...
Мiй Боже! Но бо я дурный - все мучуся йинным и тым!..
* * *
Кить у народа мудрый вождь,
Тот вождь ни пустить нарiд бис ширнiвкы в дождь.
* * *
Побилися дурнi на мерви,
Гикой два цапы на берви!
* * *
Гулятика, пиятика
Довели ня до гертикы!
* * *
Довкола ушиткi сытi - лем маснi м'яса iдять.
Но, а я такый голонный - мухы в чиривi брынять!
* * *
Тко звык в дiлах навхтема поспiшати,
Ош бы й хотiв - ни буде череватым!..
* * *
Ни заздрів им удачам придурка й подлеця -
Мині были приміром ошибкы мудреця.
* * *
В раю прожив им довго, сыто, тепло...
Типир бым хотів потрафити в пекло.
* * *
И аццяка нисогласность в животі быває:
Я за правду лем говорю, а ты правду маєш...
* * *
Ни тому м иннись багатый, ош в достатку м досяг неба,
Ай тому, бо ис годами все ми менше й менше треба...
* * *
Дуже чесно й довго треба жити,
Вбы уд Бога старiсть заслужити!..
* * *
Стара епоха ся минула на нашому дворі -
Нова епоха наступила на граблі старі.
* * *
Ушиткi iстины до цяточкы вiдомi
У Кыйовi - у Акадимiйи, авать в Береговi - в Дурдомi.
* * *
Я й бис вашої оцiнкы годен ипно жити:
Мене лехше лемзовати, тяже - оцiнити!
* * *
Каждоє слово вiрша ннись остро чуствуву кожив:
Ги м досi писав - ни хочу, а так, ги хочу, - ни можу...
* * *
Тко бы с Осою мiх, ги я, прославити Осiй,
Де вже давно мене забыли всьi... Усьi... Усьi!
* * *
Я люблю мiй народ. А мiй народ
Мене ни любить. Любить бутерброд.
* * *
И тот, и сись за моє слово ся вхопив!..
А де вы были кой я жив?!..
* * *
Зароставуть пiшаки до мої могилы -
В тiв могилi мiй скелет вже й минi ни милый...
* * *
Хоть я ни Нострадам, айбо пророчу русинам
Вилику русинську щасливу крайину!

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |