Петровцій Иван Юрієвич*************************************
Завітайте на мій новий сайт
http://petrovtsiy.jimdo.com/
*************************************
Петровцій Иван Юрієвич
Петровцій Иван Юрієвич - русинськый и украйинськый писатиль: поет, прозаїк, товмач-переводчик из французької и мадярської бисїд
Писав по вкрайинськы.
Типирькы пише лем по русинськы.
Петровцій Иван ся родив 22 мая 1945 года в селї Осuй Иршавського района Закарпатської области – воистину: на Пuдкарпацькuв Руси -у фамилійи до совітuв заможної чиляди. Сїм класuв удходив в Осойи, дисятый - в Ілници, дале пак робив грузчиком, разноробочым, банясом у Краснодонї, шовфером, токарьом.
У армійи три з половков годы служив у Германійи - в Дрезденї.
У 1973 годї кuнчив ся вчити на французького філолога в Ужгороцькому универзититї.
Робив два годы вчитильом у рuднuм селї Осойи.
Пак быв новинарьом.
По вкрайинськы написав и удруковав: поетичні книгы "Знак весни" (1979), "Карпатське літо" (1984), "Жовтень - осені свічадо" (1988), "Зимові зошити" (1989), книгу вибраних поезій "Ріка року" (1992), стишкы дїла діточок "Софійка і весна" (1986), роман-детектив "Мануміссіо, або ж Хроніка урмезійовських убивств" (1991- у співавторстві з Валентиною Петровцій) , “Чоловік з птахою на плечі” (2004 , друге видання - 2007) “Йсе - есе” (2007).
Отдїлными книгами у товмацтві-переводї Ивана Петровція уйшли
из мадярської: книга стихuв Кароя Балли "Речетативи" (1983), зборник "Угорські народні пісні" (1984), историчный роман Гейзи Гардонія "Зірки Егера" (1987), книга казок Клары Біхарі "Золотоносне дерево" (1990), антологія мадярської класичної и днишньої поезії "Іскри чардашу" (1998), “Переклади” 2005;
из французької: антологія днишньої французької поезиї "Приглушені ридання" (1991), книга Шарля Бодлера "Літанії Сатані" (1994), антологія французької класичної и днишньої поезиї "Вечорова гармонія" (2003) “Переклади” (2005);
три книгы днишнього естонського писатиля Арво Валтона
Иван Петровцій стовмачив-перевuв из мадярської на вкрайинську статю Ивана Франка "Українці", яку напечатали у 41-му томі Зібрання творів Ивана Франка у 50 томах.
У товмацтві - переводї Ивана Петровція увідїли світ французькі стихы А.Пушкіна, М.Лермонтова, Ф.Тютчева, "Малі поезії в прозі" Шарля Бодлера, "Борський зошит" Міклоша Радноті и отдїлні произведения Віктора Гюго, Шарля Бодлера, Поля Верлена, Артура Рембо, Стефана Малларме, Гійома Аполлінера, Поля Елюара, Жана Кокто, Жака Превера, Жака Рубо, Шандора Петефі, Ендре Аді, Дюли Югаса, Деже Костолані, Арпада Товта, Мігая Бабіча, Дюли Ійєша, Міклоша Вереша, Кароя Борі, Єви Петровцій, Арво Валтона и многых другых.
По русинськы Иван Петровцій написав и упустив такі книгы: "Дїалектарій, або ж Мила книжочка русинської бисїды у віршах" (1993), "Наші спuванкы" (1996), "Наші и нинаші спuванкы" (1999), "Битангuські спuванкы" (2001), "Послїднї спuванкы"(2003),”Спuванкы, зuбраноє” (2006),”Йсе - есе” (2007), “Сто двадцять два стихы, написані восени 2008-го года”, (2009), “Антологія днишньої русинської лїтературы”, (2009).
Из ініціативы, ушоріня и з спередсловом Ивана Петровція (фототипно !) удруковано:
Євменій Сабов. Христоматія церковно-славянских и угро-русских литературных памятников. 1893 г.;
Иван Гарайда. Грамматика руського язика. 1941 г.;
Анна Микита. Книга варенія для сельских карпаторусских женщин. 1928 г.
Александер Духнович. Я – русин. Творы, писані народнов бисїдов. 2010 Г.
Троє из Осою: Феодосій Злоцкій, Федор Потушняк, Иван Петровцій.2010 г.
Чисто по русинськы упустив ПЯТНАДЦЯТЬ номерuв личної новинкы "РУСИНСЬКА БИСЇДА" (1997-2001 г.г.).
Доста много стихuв Ивана Петровція стовмачено-переведено и удруковано мадярськов, нїмицьков, чиськов, словацьков, калмыцьков, французьков и руськов бисїдами.
У спuвробuтництві из цїмбором дїтинства, єдносїльчанином, композитором и спuваком, народным артистом Украйины Иваном Поповичом написав бuлше гикой тридцять спuванок, многі з котрых уходили отдїлными лемезами-пластинками, входили до многых кінофільмів 22 новембра 1986 года быв принятый до Союза писатильuв СССР. 15 децембра 2008 года быв исключеный из Союза писатильuв Украйины за"участь у русинстві, яке є антиукраїнським".
Иван Петровцій быв делегатом Первого Конгреса Меженародної Асоціації Україністuв (Київ, Украйина 1990), Першого Всесвітного Конгреса Русинuв (Межилаборцї, Чехословаччина, 1991).
Реакційныма силами русинства - фактично: антирусинами! - быв нидопущеный до роботы Пятого Всесвітного Конгреса Русинuв (Ужгород 1999.)
Иван Петровцій є лауреатом премиї имени Дюлы Ійєша Мадярського Союза писатильuв (1994), премиї за лїпшу сатиру "Хытрый Петр" (1997), Меженародної премії за русинську літературу имени Александера Духновича (1998), Руської премиї (Швейцария, Австрия, Чехия, 2005)
Русинськым интернет-уданьом “RUTHEN - GAZETA” признаный май лїпшым писатильом постсовіцького періода на Пuдкарпацькuв Руси.
Иван Петровцій типирькы пише ЛЕМ ПО РУСИНСЬКЫ!
petrovtsiy@list.ru
ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! | |
© Іван Петровцій, 1996
