Петровций Иван
Иван Петровцій
НАШІ СПІВАНКЫ
:
СПIВАНКА
ЗА РУСИНСЬКОЄ ВЕНI, ВIДI, ВIЦI
Жив єден фаттьiв у Римi
В дуже давнiм вiцi:
Прийде, поникать, поб'є всьых -
Венi, вiдi, вiцi.
Видитьмися, Цезарь звали
Аттого фаттьова -
Прийде, поникать, поб'є всьых,
Тай бутьте здоровы!
Кой за йсю м му сохту вчув,
Быв им дiтвачатьом -
Венi, вiдi, вiцi сам
Яв провбайловати.
Памнятаву, ош сперву
Лем чинив им венi,
Бо на бiйку дись прийду -
Вже ми зубы в жмени.
Пак ся пару рас вдало
До половкы вiцi...
Хоть им с бiйкы й утiкав,
Айбо - быв им в бiйцi!
Дись на п'ятый рас им втiк
Пут сукман Марiцi:
Венi, вiдi ся вдало -
Ни вдалося вiцi!..
Денно й нощно м товды яв
Iсти солонину.
На горгошi геренду,
Й - с кычеры в долину!
Чуву: маву мiць в мышках,
Кiсткы - оцiльовi.
Беремена ношу в млин
Двох - и трьохвiковi.
Шийталуву арсагом -
Всьi ся вдомыкавуть.
В хащи вовкы, медвидi
Гет уд ня втiкавуть.
А дись в тот час у силi
В нашiм сурдикови
Жив такый, ги й я, фаттьiв -
Вбы ня бiг, файтовый.
Й туй ходити сьме яли
Вбоє д єннiв дiвцi -
Уд такiв, що кить ї вiдi,
Нарас хочеш - вiцi!..
Хоче ввiн, и хочу я,
Айбо й дiвка хоче...
Туй такоє меже нас -
Тко кого ростопче!
На бiду сьме ся зыйшли
П'янi в виндигловi -
Злi, ги сершуны в яри,
Ги быкы, здоровi.
В рукы я ухопив стiл,
Й так им го впарiздив,
Що му с пыска зубы всьi,
Ги зерно, полiзли.
В рукы бочку ввiн вхопив,
Й так ня звирьхы гыгнув,
Що ми правоє плече
Пут черево выгнув.
Дале в ход пiшли склянкы
Вєнно с погарами...
Уломилисьме стiну
Меже возорами...
Я му спереду вгачу,
Ввiн минi - ис боку!
В нього носа вже ниє,
А у мене - ока...
Чуву - ребра ми вломив,
Но, а я му - рукы...
Кров ис пыскiв, ги вода,
Айбо вба - ни звука!
Лем дись скло задзиньконить,
Стiльцi затрiскочуть -
Б'ю, бо хочу вiцi я,
Б'є и ввiн, бо - хоче!
Туй кой заможуся я
П'ястив по копони -
Фырк пут креденц, ги брындак,
Й клiпнути ни гонный.
Впав и я на падамент,
И - нияк ни встану...
Й туй заходить ис двора
Єден цiмбор п'яный.
Каже: - Й дале так чинiть,
Тратьтеся у бiйцi,
А в хлiвi сын корчмаря
Чинить дiвцi - вiцi!
-Чуєш, фраце, що там є?! -
А ввiн каже: - Чуву...-
Айбо й цят ся ни кыне...
Тай я ни бируву...
И вд товды м запамнятав:
Кить хоч венi д дiвцi,
Сил на битку ни втрачай -
Буде вiдi й вiцi!
ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |
© Иван Петровцій
, 1996