Petrovtsiy

Петровций Иван

Иван Петровцій
ПОСЛЇДНЇ СПUВАНКЫ
РУСИНСЬКА ПОЕЗИЯ :

СПUВАНКА ЗА СЛОВО
Кой раны сердечні сирuт и вдuв
Ість вкрайинська мова прокысла,
Русинам треба русинськых слuв,
Што повні русинського смысла.

Русинськоє слово ріже, ги нuж,
И пестить, ги листик ружі.
Лем слово єдно по русинськы вповіш
Й ставуть русины май дужі.

Бо кіть матріял дїла стройкы береш -
Камінь, цїмент вать слово:
Камінь розпаде ся, цїмент умре,
Вічно живе лем - слово!

Слово, ги оболок, ни розuбєш,
И з папіря го ни стерти -
Наша душа вже лем в слові живе,
Дух наш у слові безсмертный!

Цїмборе, брате мuй, мы - ковдошня,
Такыми нас чинить Вкрайина:
Украйиниць землю уд нас удняв,
В державу нас свою задвинув.

Сїді сьме, вирсні сьме, ци - молоді,
Всї сьме в єдному болотї.
Ищи в сuв страшнuв протылюцкuв бідї
Затыкать нам вкрайиниць рота.

Лем слово взяти вд нас ни годен прийшляк,
Вто, што в коломыйцї тріпоче,
Ото, што вповів го Духнович, Митрак,
Што нам кураговльов высочить.

Я словом русинськым прийшляцтво прокляв,
И динь серенчливый прославив:
Є в слові русинському наша земля,
Є в ньому и наша держава.

Є в слові прийдешных часuв серенча,
Є радuсть русинського чуда -
В русинському слові свuй край величай
И завтрашнuй динь у тя буде!

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |