Petrovtsiy

Петровций Иван

Иван Петровцій
ПОСЛЇДНЇ СПUВАНКЫ
РУСИНСЬКА ПОЕЗИЯ :

СПUВАНКА ЗА ТЫХ, У КОГО НИЄ ГРОШИ
Най у житя такоє вдарить грuм
Кой варышом идеш, ги пес побитый,
В топанках цуравых, у реклику старuм,
И нич нигде ни годен ись купити:
Без гроши й Кротон чуєся слабый,
Стає ягнятьом, тко быв перше вовком –
Ниє нич гuршого, ги цураві жебы,
Ниє пuллішого вд порожньої тапловкы.

Тко має гроші – має и іду,
А я ни куплю – лем хыба попрошу.
Уже давно на вілет не иду,
Бо нашто там такі, ги я – без гроши?!..
Возитися на луксоши м забыв –
Пішком усяды йду, худый и зжовклый:
Ниє нич гuршого, ги цураві жебы,
Ниє пuллішого вд порожньої тапловкы.

Скриплять, ги нимащині, ми кuсткы,
У гымбеци болить, в копони коле,
Айбо ни маву гроши на лїкы,
И, видитьмися, што м ни мав николи.
На нuч постилї наші, ги гробы,
Нас, битїжных, до рана прячуть мовчкы:
Ниє нич гuршого, ги цураві жебы,
Ниє пuллішого вд порожньої тапловкы.

Уже й ни знаву нашто м ся женив –
Й раз в рuк жону любити ни бируву.
А дїти родяться, хоть я йих ни чинив –
Ни знаву за што йих одїну й нагодуву.
Бє голод в ногы, в рукы, ги габы –
Голодні ходять и дuвкы й фаттьовы:
Ниє нич гuршого, ги цураві жебы,
Ниє пuллішого вд порожньої тапловкы.

И най ми датко з версникuв повість,
Ош ввuн ся днись ни чує писсьым сыном,
Бо мы боролися за команїзм,
А днись ся бореме за низалежну Украйину:
Нас ни роботы вчили – боротьбы,
Тому в руках днись маєме бімбовкы!..
Ниє нич гuршого, ги цураві жебы,
Ниє пuллішого вд порожньої тапловкы.

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |