Ќовинка "ЌјЎ „ј—" є9 (40) вuторок 5 октовбра 2004 года

ќƒј √–ј‘ќћјЌ” або ж Ў”’≈– Ц ћј’≈–—“¬ј ѕќЋ≤“»„Ќќ√ќ ÷»√јЌј ЎјЌƒќ–ј ƒёЋќ¬»„ј √ј¬–ќЎј

ѕро пишучого √авроша ¤ вперше почув рок≥в тому пТ¤тнадц¤ть в≥д тод≥шнього начальника обласного управл≥нн¤ ≥нформац≥њ ≤вана ≤вановича ћ≥льчевича, ¤кий обурено говорив:
- “акого нахабства в≥д молодих ¤ ще не стр≥чав. ќце до дн¤ журнал≥ста ми п≥дготували рекомендац≥йний список тих, хто заслуговуЇ в≥дзнаки. … тут до мого каб≥нету вриваЇтьс¤ молодий чолов≥к, чомусь абсолютно по≥нформований про наш список, ≥ вимагаЇ тих ≥ тих з≥ списку викреслити, ¤к таких, що не заслуговують нагороди, а внести туди зам≥сть них його пр≥звище, ¤к найрезонансн≥шого молодого журнал≥стаЕ
я одразу нав≥ть не знайшовс¤ що йому сказатиЕ јле згодом погортав його анкету ≥ все зрозум≥в: Ўандор ƒюлович √аврош, циган за нац≥ональн≥стю, д≥йсно вже к≥лька рок≥в працюЇ в обласн≥й прес≥, п≥дписуючись п≥д своњми прим≥тивними зам≥точками ќлексндер √аврош, але чимось особливим поки що не зарекомендував себе, х≥ба що зараз Ц про¤вивши свою ≥стинно циганську натуруЕ
ѕро журнал≥ста циганськоњ нац≥ональност≥ Ўандора ƒюловича ¤ вже було й забув, ¤к десь рок≥в тому ш≥сть-с≥м в обласн≥й прес≥ зачали зТ¤вл¤тис¤ досить част≥ ≥нформац≥њ про друкуванн¤ в≥рш≥в молодого закарпатського поета √авроша то в „ех≥њ, то в —ерб≥њЕ ќдначе натрапити на публ≥кац≥њ його твор≥в украњнською мовою ≥ в ”крањн≥ н≥¤к не щастило.
–аптом - под≥¤: у кињвському видавництв≥ Уƒн≥проФ вийшла перша зб≥рочка в≥рш≥в √авроша У‘ал≥чн≥ знакиФ. ћене це дуже здивувало, адже кињвське видавництво Уƒн≥проФ строго спец≥ал≥зуЇтьс¤ на випусков≥ твор≥в св≥товоњ та в≥тчизн¤ноњ класики, а жив≥ украњнськ≥ письменники Ц ≥ то не вс≥ ! Ц мають творчого житт¤ Ц до поважного юв≥лею ! Ц вибран≥ твори !..
јж тут Ц перша зб≥рочка, й одразу у видавництв≥ Уƒн≥проФ ! я моментально в≥дчув ¤кесь шухер-махерство, тим б≥льше вже в сам≥й назв≥ зб≥рочки була допущена груба помилка: прикметник Уфал≥чн≥Ф написано з одним УлФ, коли ж ≥менник фаллос ≥ пох≥дн≥ в≥д нього пишутьс¤ з подвоЇним УлФ. ƒо того ж кињвське видавництво Уƒн≥проФ в≥дзначаЇтьс¤ своЇю високою грамотн≥стюЕ
ўе й легковажна тематика √аврошовоњ зб≥рочки ажн≥¤к не пасувала поважному видавництву, ажде закарпатський автор аж надм≥р прим≥тивно перепов≥дав враженн¤ в≥д своњх перших статевих спроб, що й до поез≥њ не мало ажн≥¤кого в≥дношенн¤ Ц малограмотне хлопТ¤цьке пустосл≥вТ¤.
”се стало на своњ м≥сц¤, коли мен≥ до рук нарешт≥ потрапила так шалено пропагована, ¤к згодом ви¤вилос¤ Ц самим автором ! Ц зб≥рочка, в ¤к≥й чорним по б≥лому значилос¤: У¬идрукувано у приватн≥й друкарн≥ –омана ѕовчаФЕ в ”жгород≥, й ажн≥¤к не в иЇв≥, до того ж реальним тиражем Е пТ¤тдес¤т прим≥рник≥в, роздарованих автором к≥льком потр≥бним люд¤м, ну й так же к≥льком б≥бл≥отекамЕ “о ж коли √авроша питали де можна придбати його зб≥рочку, в≥н гордо в≥дпов≥дав: У”же Ц н≥де, бо Ц розкупили !Ф ’оча в продажу оцього дешевого опуса хитромудрого автора й не було. ≤стинно Ц циганська метода, про ¤ку й √аврош писав у своњх У–оздумах над крайовою л≥тературоюФ: Уѕисьменники видають твори за своњ коп≥йки, або за випрошен≥ в≥д спонсор≥в грош≥. нижки виход¤ть см≥шними накладами (к≥лька прим≥рник≥в), ≥ нав≥ть у так≥й к≥лькост≥ њх важко продати, ¬они, в основному, даруютьс¤ родичам, знайомим чи коллегам !Ф «даЇтьс¤, в дзеркало дививс¤ Ўандор ƒюлович Ц писав про самого себе.
ƒо реч≥, зб≥рка вийшла в той час, коли Увартий нагородФ журнал≥ст √аврош повсюдно в закарпатськ≥й прес≥ аж надм≥р ≥нтенсивно пропагував ¤к твори, так ≥ Унеординарну особист≥стьФ письменниц≥ √алини ћалик, дуже-дуже Удоброњ подругиФ кињвського письменника ≥ натод≥ головного редактора видавництва Уƒн≥проФ ¬асил¤ Ўкл¤ра, ¤кий за добру мзду продав √аврошов≥ нал≥пку Ц УлейблФ видавництва Уƒн≥проФ дл¤ його першоњ зб≥рочкиЕ ≈лементал.., даруйте, елементарно циганське шухер-махерство !
Ќевдовз≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ ще одна зб≥рочка в≥рш≥в √авроша У“≥ло лучниц≥Ф, ¤ка тематично продовжуЇ першу Ц автор ≥ тут описуЇ своњ статев≥ спроби.
–еально усв≥домлюючи всю художню н≥кудишн≥сть власних в≥ршованих опус≥в, √аврош, наче бронею, зобаб≥ч прикриваЇ њх передмовами та п≥сл¤мовами знаних письменник≥в, ≥ топить своњ в≥ршован≥ спроби у щедро наповнюючих зб≥рки малюнках Ц нав≥ть не розум≥Їш одразу: це каталоги мал¤рських роб≥т, спаскуджених ≥стинно дистроф≥чними коментар¤ми до них, чи так≥ соб≥ художницько-текстов≥ кентаврики Ц ≥мпотенти.
ƒо того ж, ¤кщо в≥д другоњ зб≥рочки в≥дн¤ти малюнки, то ви¤витьс¤, що самих в≥ршованих опус≥в там залишитьс¤ набагато менше, н≥ж на одну газетну стор≥ночкуЕ≤ це вже Ц циганщина особливого іатунку !
”¤вивши себе письменником, √аврош прагне нових видань, ≥ знову робить це по-циганськи: бере в≥ршики першоњ та другоњ зб≥рочок, складаЇ це см≥тт¤чко до купочки, додаЇ к≥лька нових поправд≥ н≥кудишн≥х опус≥в, ≥ виходить Ц що ?!.. Ц нова, вже трет¤ зб≥рочка автора Уƒощ з конь¤комФ, чи то пак Ц У онь¤к з дощемФ, що одне й те ж.
ј зараз давайте проанал≥зуЇмо все найкраще з в≥ршованих опус≥в √авроша, ¤кому нестерпно свербить називатис¤ поетом.
ўе раз наголошуЇмо, що пров≥дною темою вс≥х трьох зб≥рочок Ї анал≥з автором власних статевих спроб.
ќск≥льки основна ознака в≥ршованих опус≥в √авроша Ц кричущий несмак, не називаю њх н≥ еротичними, н≥ порнограф≥чними.
ќтож: п≥дход¤чи до власноњ квартири, √аврош тонко чуЇ Ул≥жко скрипучеФ, ≥ глибоко замислюЇтьс¤: У’то там у нењ ?.. кл≥Їнт ?Ф, ≥ твердо вир≥шуЇ зачекати поки Уне за≥рже по-лег≥нськиФ чомусь нев≥рна йому Ушанувальниц¤ гострих враженьФ, хоча розум≥Ї, що Увона не може не даватиФ, оск≥льки УмаЇ двох д≥тей в≥д р≥зних чолов≥к≥в, але не маЇ газдиФ. ј ще вона звикла безсоромно будь-кому казати: Ућ≥й чолов≥к у в≥дТњзд≥ !Ф, дал≥ Ц суц≥льна л≥рика: Уя ще н≥ з кого не зн≥мала штан≥вФ, ≥ Ц ц≥лковита поез≥¤: УЋезом свого ¤зика іудзики з мене зр≥залаФ Ц може все-таки з штан≥в ?!..
–озлючений автор трьох зб≥рочок вриваЇтьс¤ до к≥мнати, в ¤к≥й ≥ дал≥ нестерпно дл¤ нього Ц бо без нього ! Ц поскрипуЇ л≥жко, ≥ кричить њй:Ф“и годуЇш мене Е ¤блуком своњх с≥дниць !Ф (ƒо реч≥, ¤кщо ¤блуком с≥дниць, то чому - одним ?!..ѓх, щонайменше, мало б бути Ц два !?..). ≤, бачачи ¤к вона Увиблювать хоче спермуФ, кричить њй: Уƒо реч≥, куди ти под≥ла з≥ столу сметану ?ФЕ
≤ - нарешт≥ ! - метикуватий √аврош збагнув, що Уб≥лий трикутник ≥нтимний не треба маститиФ, бо Ув машин≥ коханн¤ зненацька ск≥нчивс¤ бензинФ. ј дал≥ ще поетичн≥ше: У–озд¤гла й мене. ≤рон≥чно усм≥хнулась:
У“≥льки сексФ (ј що ж ≥ще, ¤кщо вс≥ троЇ розд¤гнен≥ ?!..). ≤ √аврош погоджуЇтьс¤ на цей колективний секс, знаючи, що У„ас в≥д часу вона допомагатиме соб≥ рукамиФ, Уй понесло, понесло, понеслоЕФ Ц в ц≥лому на три зб≥рочки, читати ¤к≥ не варто, бо все головне, що вони м≥ст¤ть, ¤ переказав вище.
—ам √аврош оцю сперматозоњдну ма¤чню вважаЇ в≥ршами.
’оча ще автор передмови застер≥гав, що √аврош Упереступив межу стилю ≥ смакуФ, ≥ побоюЇтьс¤, що читач Ув≥дкладе зб≥рку ≥ б≥льше до нењ не повернетьс¤Ф.
Ќе будучи абсолютним ≥д≥отом, √аврош розум≥Ї, що нормального ритм≥чного, римованого в≥рша УсклепатиФ не здатен, отому й удаЇтьс¤ до так званого в≥льного в≥рша, ¤кий у своњй канон≥чн≥й форм≥ маЇ певн≥ ритм≥ку й музичн≥сть, ¤к≥ √аврошу абсолютно неп≥дсильн≥.
“ам же, де Ўандор ƒюлович пробуЇ щось вичавити строфою ≥ заримувати, воно Ц б≥долашне ! Ц таке все ходульне, наст≥льки прим≥тивне. ќсь вам рими в≥д √авроша: розливалас¤ Ц переповн¤лас¤, п≥д≥ймалас¤ Ц в≥дчин¤лас¤, упивалас¤ Ц в≥ддавалас¤, кол≥но Ц ум≥ло, коханн¤ Ц даванн¤, даремно Ц сперму ≥ т.д.., ≥ т.п.
« граматикою украњнськоњ мови Унещадний воњтель за ”крањнуФ √аврош теж чомусь не дружить Ц на кожн≥й стор≥нц≥ по дек≥лька русизм≥в, засилл¤ кальок, а в≥дм≥нюванн¤ украњнських ≥менник≥в та прикметник≥в дл¤ √авроша темний л≥с.
÷итую √авроша, ≥ тут же подаю правильний вар≥ант украњнською: ¤ Ц фалосу струм≥ньЕ - правильно: фаллосу; в соц≥ липкомуЕ - правильно: в соку; що Ї моц≥Е - правильно: щосили; вил≥п з менеЕ - правильно: вил≥пи; вичавл¤й з менеЕ - правильно: вичавлюй; зл¤кано сплесла в долон≥Е - правильно: сплеснула; прийн¤ти позуЕ - правильно: прибрати позу; не надщербайЕ - правильно: не надщерблюй; перед найбезсоромн≥шим взоромЕ - правильно: погл¤дом; сластолюбних конвульс≥йЕ - правильно: ласолюбних ≥ т.д.., ≥ т.п.
ј от в≥ршован≥ опуси У¬ивчаю карту твого т≥лаФ, У“воњ перса Ц сн≥ги ≥л≥манджароФ, УЅрама твого замкуФЕ - плаг≥ат.
¬ цих же зб≥рочках Ўандор ƒюлович зачинаЇ про¤вл¤ти зневагу до представник≥в неукрањнськоњ нац≥ональност≥. «окрема, у в≥рш≥ У–ушив поњзд в дорогуФ (уже й не звертаЇмо уваги на частий у √авроша зуболомний зб≥г приголосних: зд в д ) навпроти автора с≥ла рос≥йськомовна УдЇвч≥наФ.
¬и¤вилос¤, що вона маЇ пир≥жки Уат мамиФ. —ама вона була Украс≥ваФ, але на душ≥ в нењ УтаскаФ, отому √аврош спочатку зТњв пир≥жки Уат мамиФ, а дал≥ спонукав њњ до Укаханн¤Ф, п≥сл¤ ¤кого та ФдЇвч≥наФ чомусь дуже невдоволено вичавила з себе: Уј-лЇк-саФ, що в переклад≥ циганською: Ўандор.
√лумливе перекривлюванн¤ рос≥йськоњ мови Ц за приц≥лом √авроша ! Ц маЇ п≥дн¤ти його рейтинг в очах кињвських ≥ галицьких шов≥н≥ст≥вЕ
÷итовану вище власну Ул≥рикуФ √аврош ус≥ма йому доступними методами упродовж к≥лькох рок≥в посилено рекламував ¤к УеротичнуФ, “а варто було католицькому Їпископу ћ≥лану Ўаш≥ку оголосити конкурс ≥з сол≥дним призовим фондом на поез≥ю, так би мовити, рел≥г≥йну, коли √аврош, ¤к завжди Ц творчо голий, вискочив ≥з свого порнограф≥чного в≥гваму, посп≥хом напТ¤в на себе р¤су скопц¤, ≥ запричитав абсолютно антиеротичн≥ текстиЕ
„и мав циганський пес ¤кусь њст≥вну к≥стку в≥д католицького Їпископа Ц ≥стор≥¤ замовчуЇ.
јле, ¤к то кажуть, страшне перо не в гусака Ц Ўандор ƒюлович вир≥шив ощасливити украњнських д≥ток, виписавши њм ¤к приклади дл¤ насл≥дуванн¤, Угероњчн≥Ф портрети русинських звит¤жц≥в.
ѕершою жертвою √авроша став в≥домий всьому св≥тов≥ русинський силач ≥з русинського села Ѕ≥лки ≤ршавського району ≤ван ‘≥рцак- ротон.
јби шановний читач не зап≥дозрив мене в упередженост≥ до УжурналюгиФ циганськоњ нацменшини √авроша, процитую з газети УЌовинкаФ шматочок статт≥ талановитого й пор¤дного журнал≥ста ¬¤чеслава ‘едченка Уяк твор¤тьс¤ м≥стиф≥кац≥њФ: УЕпомер цей знаменитий на увесь св≥т чолов≥к у 1970 роц≥. јле помер у страшних злидн¤х. ѕомер в≥д того, що не дало ƒЅ йому зробити операц≥ю по зам≥н≥ пластини з дорогоц≥нного металу в голов≥, котру йому поставили л≥кар≥ п≥сл¤ того, ¤к в≥н одержав травму черепа п≥д час бою, здаЇтьс¤, в јмериц≥. ј була нелюбов ÷ ѕ–— до ‘≥рцака- ротона через те, що в≥н не визнавав себе украњнцем.¬≥н за¤вив, що У™—№ћ –”—»ЌФ ≥ на увесь св≥т засудив в≥дторгненн¤ «акарпатт¤ в≥д „ехословаччини . јле пан √аврош легко з≥ знаменитого русина зробив украњнц¤. „ому б ≥ н≥, ¤кщо галицьк≥ вуха спонсор≥в-видавц≥в те жадають чути.«а ваш≥ грош≥, ¤к кажуть, ¤кий хочеш капризЕ ћ≥стиф≥катор вил≥пив з русина ротона Ц украњнц¤.Ф
ј ще додамо, що ц≥лий р¤д факт≥в, сюжетних ход≥в √аврош безсоромно списав з уже нин≥ раритетноњ книги јнтона опинц¤ У ротон (≤ван —ила)Ф, випущеноњ невеликим тиражем ще 1972 року.
” черговому прозовому опус≥, художньо прим≥тивному й нечитабельному, ¤к ≥ попередн≥й, √аврош одним махом учинив украњнцем Утрич≥ славногоФ русина ѕинтю. “ут же додамо, що викладач ”жЌ” ≤ван ћихайлович —енько скарживс¤, що всю фабулу оцього опусу виклав дл¤ √авроша саме в≥н, але √аврош чомусь Уне здогадавс¤Ф бодай згадати ≥мТ¤ справжнього автора використаного ним сюжетуЕ “ака вже циганська натура Ўандора ƒюловича.
¬о≥стину циганськими методами пробив √аврош поде¤ку свою писанину в гумористичн≥ альманахи У арпатський словоблудФ ≥ Ф арпатський блудословФ: нема н≥чого жалюг≥дн≥шого, ан≥ж спроба графомана ф≥глювати Ц од таких ф≥гл≥в блювати хочетьс¤. ÷ими публ≥кац≥¤ми √аврош доказав: гумор ≥ сатира ¤вно не графоманський жанр.
ѕевно, б≥долашний, це й сам зрозум≥в, отому й перейшов до публ≥цистики.
ј ¤коњ ж публ≥цистики ≥з «акарпатт¤ хочетьс¤ шов≥н≥стичному иЇву ≥ фашистському Ћьвову, ¤к не антирусинськоњ ?!
ћаючи перед собою приклад трьох л≥тературних ¤ничар≥в Ц ћишанича, „енде¤, —кунц¤, ¤к≥ заради здобутт¤ шевченк≥вськоњ прем≥њ так обпльовували русин≥в, що отруйна њх слюна ще й нин≥ не повисихала на њхн≥х могилах, давно забутих русинським народом. Ѕез роздумуванн¤ п≥шов √аврош протоптаним п≥шничком.јле ¤кщо ћишанич, „ендей ще щось розум≥лис¤ на ≥стор≥њ краю, менше Ц —кунць, то бодай ¤к≥сь знанн¤ про р≥дне в циганськ≥й голов≥ √авроша й не ночували. “а й чи Ї щось р≥дне в Ўандора ƒюловича !?.. Ќа русинську тему √аврош пише багато, люто, безапел¤ц≥йно ≥ Ц безграмотно. —вою так звану публ≥цистику в≥н з≥брав у виданн≥ У«акарпатське стол≥тт¤: ’’ ≥нтервТюФ. Ѕагатьом ≥нтервТюйованим тут силом≥ць понавТ¤зував своњ думки, а з тими, хто на час виходу виданн¤ помер, взагал≥ не церемонивс¤: зокрема, антирусином змалював художника ѕавла Ѕедз≥ра, хоча той завжди Ц не бо¤чис¤ н≥ иЇва, н≥ Ћьвова ! Ц декларував себе ≥стинним русином. јнтирусинськ≥ думки приписав √аврош ≥ нашому славетному академ≥ку ¬асилю Ќ≥мчуку в ≥нтервТю, опубл≥кованому в шов≥н≥стичн≥й газет≥ прийшл¤к≥в У—тарий замок-паланокФ. ќзнайомившис¤ з цим паскудотним опусом, академ≥к заборонив публ≥кувати його у вищезгаданому виданн≥ Ўандора ƒюловича.
’воробливо прагнучи похвал ≥ нагород иЇва та Ћьвова, √аврош на русинськ≥ теми пише ≥ пише, а коли не пише - думаЇ. ќце нещодавно, ан≥трохи не думаючи, учинив опус п≥д по-лен≥нськи УпереконливоюФ назвою Уƒепутатське назадництво, або 10 аргумент≥в, чому Уѕодкарпатск≥Ї русиниФ не можуть бути г≥мном «акарпатськоњ област≥Ф, показово видрукуваний в уже ≥сторично антирусинськ≥й, шов≥н≥стичн≥й газет≥ У—р≥бна земл¤-фест.Ф
«г≥дно циганськоњ теор≥њ Ўандора ƒюловича Уѕ≥дкарпатт¤Ф нема, а русин≥в узагал≥ бути не може. „ому ? ™ дл¤ цього ¤кась аргументац≥¤ ? јн≥¤коњ ! ѕросто так вважаЇ √аврош, отже, так мусить бути ! ƒал≥ Увеликий науковецьФ Ўандор ƒюлович циганить отаке: Уг≥мн Уѕодкарпатск≥Ї русиниФ написав хтось п≥зн≥ше, але приписали його ƒухновичуФ Ц Упро це говорить чимало вчених, у тому числ≥ й найб≥льший духновичезнавець ќлена –удловчакФЕ « ¤кого пальц¤ чи кињвсько-льв≥ського фаллоса виссав УперевченийФ √аврош отаку брехню, коли ¤краз що духновичознавець ќлена –удловчак ум≥стила поез≥ю Уѕодкарпатск≥йи русиныФ уже в першому том≥ укладеного нею чотиритомного виданн¤ твор≥в јлександера ƒухновича.

ƒл¤ кого бреше √аврош ? ƒл¤ русин≥в ѕодкарпатськоњ –уси, чи дл¤ шов≥н≥ст≥в иЇва ≥ фашист≥в Ћьвова ?!..Ѕо й решта с≥м його Уаргумент≥вФ надуман≥ й так≥ ж соплив≥, ¤к ≥ сам √аврош.
ƒо реч≥, в останн≥ роки √аврош спец≥ал≥зуЇтьс¤ (певн≥ше: його Успец≥ал≥зуютьФ) переважно на русинськ≥й тематиц≥. “а його виб≥р ще не Ї ознакою волод≥нн¤ темою Ц √аврош тип абсолютно малограмотний. ќтож т≥, хто його Успец≥ал≥зуЇФ, вставили б йому бодай одну клепку, а то УвченийФ Ўандор ƒюлович ¤скраво демонструЇ повну в≥дсутн≥сть бодай одн≥Їњ клепки у в≥дверто порнограф≥чн≥й голов≥. ƒо прикладу, в газет≥ шов≥н≥ста ¬асил¤ ≤льницького У—р≥бна земл¤-фестФ √аврош топче своњми циганськими постолами черговий русинський конгрес: Уя, наприклад, не чув, аби ƒ≥ккенса чи Ўексп≥ра перекладали на свою англ≥йську американц≥ЕФ. ћалограмотний √авроше, на украњнську мову не перекладають Ц це тво¤ калька з рос≥йськоњ ! Ц перекладають украњнською мовою.
ƒал≥: мушу тоб≥ сказати, малограмотний √авроше, що писан≥ давньоангл≥йською мовою тексти Ўексп≥ра нин≥шн≥ американц≥ обовТ¤зково перекладають сучасною англ≥йською, б≥льше того: американським вар≥антом англ≥йськоњ.
јле така ≥нформац≥¤ не дл¤ Ўандора ƒюловича Ц в цьому в≥н сам нас переконуЇ своЇю тупоголовою писаниною.
ћ≥г би ¤ тут проанал≥зувати й ≥стинно по-циганськи написаний опус √авроша У„ому ћ≥клош овач не любить украњнську державу?Ф, вирукуваний, само собою, в газет≥ ¤ничара-шов≥н≥ста ¬асил¤ ≤льницького У—р≥бна земл¤-фестФ. “а буде достатньо, ¤кщо ¤ процитую статтю ≈м≥ла Ћангерманна, видрукувану нещодавно в газет≥ У¬≥ст≥ тижн¤-центрФ про один усний виступ Ўандора ƒюловича: √аврош Узвернув, зокрема, увагу на той факт, що на «акарпатт≥ Ї таке м≥сто Ѕерегово, де проживаЇ переважна б≥льш≥сть угорського населенн¤ . ¬се, що в≥н там бачив, йому не сподобалось, бо все чуже, не своЇ, не украњнське, обл≥пив бачене вс¤кими розповсюдженими шов≥н≥стичними кл≥шеЕ –усини, в його розум≥нн≥ Ц дегенерован≥ украњнц≥, ¤к≥ сам≥ цього не усв≥домлюють. ѓм потр≥бно було би виправитис¤, бо в них Ї шанс стати справжн≥ми украњнц¤ми. –умуни - це крим≥нальне угрупуванн¤, ¤ке будуЇ соб≥ палаци за народн≥ кошти. јпогею деменц≥њ автор дос¤г, коли настала черга дати визначенн¤ циганам, ¤к≥ вс≥м набридли.., (а сам же Ц циган !). ¬иголошувати таке у цив≥л≥зован≥й ™вроп≥ соромно, бо не вкладаЇтьс¤ н≥ в ¤к≥ рамки. –айони, де проживають етн≥чн≥ меншост≥, √аврош називаЇ анклавами ! ожноњ з нацменшин на «акарпатт≥ нараховуЇтьс¤ не б≥льше за 0,001 %. „ерез те њм не обовТ¤зково в≥д влади вимагати р≥вних прав з етн≥чною б≥льш≥стю.–езюмую: ось ¤к люди з дуже низьким ≥нтелектуальним р≥внем домагаютьс¤ визнанн¤ њх прим≥тивноњ творчост≥.Ф
«гадаймо погвалтовану √аврошем рос≥йську мову разом з УдЇвч≥ноюФ з пир≥жками Уат мамиФ, безсоромно обпльованих ним угорц≥в, румун≥в, своњх йому циган, ну, й найб≥льшу його ненависть Ц русин≥в. ≤ задумаймос¤ над тим, чому абсолютно малограмотний ≥ бездарний √аврош так безбо¤зно оббр≥хуЇ русин≥в, цин≥чно принижуЇ ц≥лий народ ?!..
ј тому, бо прекрасно знаЇ, що руки й ноги русинам в ”крањн≥, немов ≥ржавим колючим дротом, попривТ¤зувано до ганебного стовпа Ц до конституц≥њ ”крањни, ≥ допоки що не може цей гордий ≥ волелюбний народ, поневолений шов≥н≥стами иЇва ≥ фашистами Ћьвова, дати в≥дпов≥ть нав≥ть отакому знахабн≥лому пол≥тичному цигану, ¤к √аврош. ’оча в останн≥й час нав≥ть на «акарпатт≥ б≥льш≥сть газет гидуЇ √аврошем, ≥ насм≥люЇтьс¤ не друкувати його цин≥чно брехливу писанину, незважаючи на те, що √аврош у нашому крањ нин≥ Ї головним пров≥дником Унац≥ональноњ Ф пол≥тики иЇва ≥ Ћьвова Ц ≥стинно циганськоњ пол≥тики.
¬≥драдним Ї той факт, що з великоњ к≥лькост≥ видаваних на «акарпатт≥ газет, в основному, лише три займають по-украњнськи ч≥тко шов≥н≥стичн≥, а то й по- галицьки фашистськ≥ позиц≥њ щодо кор≥нного м≥сцевого населенн¤ - русин≥в, ≥ дозвол¤ють соб≥ друкувати ¤вно малохудожн≥ й цин≥чно брехлив≥ опуси Ўандора ƒюловича √авроша.
÷е: редагована шов≥н≥стично хворобливим антирусином, прийшл¤ком ѕ. ѕол≥хою У—тарий замок-паланокФ; це: редагована ¤ничаром, меркантильним шкурником, антирусином ¬. ≤льницьким У—р≥бна земл¤-фестФ; це Ц редагована цин≥чно шов≥н≥стичним антирусином, прийшл¤ком ¬. ящищаком УЌовини «акарпатт¤Ф, ¤ка на сьогодн≥ Ї найб≥льш антизакарпатською газетою краю. ўе донедавна под≥бно свинила русинам редагована шаленим галичанином ≤. √аврил≥вом У“рибунаФ.
Ќе Ї ж повними ≥д≥отами редактори названих газет, одначе, друкують ≥сторично й фактажно недоказову писанину невил≥ковно самозакоханого графомана Ўандора ƒюловича √авроша, ¤кому наплювати на думку про нього м≥сцевих нормальних, пор¤дних людей, ≥: пише-пише-пише т≥льки те, що Ї милим антирусинським, шов≥н≥стичним Ћьвову ≥ иЇву : а Ц може ! Ц нагород¤ть Е
Ѕагато ц≥кавого можна ви¤вити, проанал≥зувавши роботу √авроша у рол≥ ведучого У нижкового клубуФ, вже усп≥шно здохлого на стор≥нках доступноњ Ўандору ƒюловичу газети шов≥н≥ста-прийшл¤ка ѕ. ѕол≥хи У—тарий замок-паланокФ.
—амо собою, що ≥ ведучим, ≥ завод¤чим, ≥ розвод¤чим, та й вс≥ма членами У нижкового клубуФ був одноос≥бно сам √аврош. —амо собою, що добиралис¤ дл¤ публ≥кац≥њ лише мил≥ оку ведучого виданн¤. —амо собою, що виданн¤ ц≥ не читалис¤ Ц в основному подавалис¤ анотац≥њ до книг, ≥ подавалис¤ посп≥хом Ц неуважно, недбайливо, без шани до книги Ц малограмотно. ƒо прикладу, √аврош пише, що книга У’л≥б ≥ шоколадФ вийшла у видавництв≥ Ућистецька д≥н≥¤Ф, а це не в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥Е
ƒал≥ √аврош гавкаЇ отаке: ФЕдол¤ —тепана —тойка звела з ≤ваном –озн≥йчуком (—тепаном Ѕараболею)ФЕ Ќе знати ≥мен≥ уславленого ћарка Ѕарабол≥ !?.. “аки д≥йсно слабк≥ знанн¤ даЇ циганська школа, до ¤коњ ходив Ўандор ƒюлович. √аврош, на його п≥дтоптан≥сть зважаючи, чолов≥чок у роках. ћаючи безперешкодний вих≥д у вищеназваних газетах, пробував п≥дтримувати й ≥нших автор≥в, але Ц не без корист≥ дл¤ себе.
—юди сл≥д зараховувати отой десь п≥вторар≥чний пер≥од, коли в≥н Ц л≥ричний еротик Ц майже не злазив ≥з п≥дстаркуватоњ √алини ћалик Ц Узаробл¤вФ на н≥й видавничу вив≥ску кињвського видавництва Уƒн≥проФ дл¤ своЇњ першоњ зб≥рочки. ≤ Ц заробив !
јле було й таке, що певний час Ўандор ƒюлович пропагував натод≥ початкуючого поета јндр≥¤ Ћюбку.ѕотр≥бно то було молодому авторов≥, чи не потр≥бно, тим паче добра половина статейки чи ≥нформац≥њ про початкуючого поета завжди присв¤чувалас¤ соб≥ Ц любимому. “а ¤к т≥льки јндр≥й Ћюбка видав дв≥ книги, до того ж неординарн≥, талановит≥, √аврош тут же припинив будь-¤ке пропагуванн¤ усп≥шного поета, ¤кий на перших же порах далеко об≥йшов бездарного √авроша. ќтак≥ вони Ц циганськ≥ заздрощ≥ !
Ѕагато хвалебних опус≥в про —кунц¤ й „енде¤ ще за житт¤ цих двох л≥тературних п≥текантроп≥в наклепав Ўандор ƒюлович, а вони у в≥ддарунок позитивно рекомендували Уактивного автораФ своњм л≥тературно впливовим друз¤м у иЇв≥, у Ћьвов≥Е Ц користь обоп≥льна, ще й чимала !...“а лише ступили вони за смертну межу, ¤к випестуваний ними Уактивний авторФ √аврош послав њх Е за межу забутт¤ Ц зараз вони вже йому не потр≥бн≥, отож ≥ не згадуЇ њх.
Ќу, й сл≥д сказати, що упродовж останнього часу газети (вищеназван≥ !) зар¤сн≥ли ≥нформац≥¤ми про повальне зац≥кавленн¤ писаниною Ўандора ƒюловича сучасноњ науки - сам √аврош п≥д р≥зними псевдон≥мами заповз¤то розпропаговуЇ в≥домост≥ про глибокодумн≥ розв≥дки науковц≥в ќдеси й Ѕерегова з проблем власноњ творчост≥. «окрема, ¤кщо прац¤ одеського л≥тературознавц¤ У≤нновац≥йн≥ переливанн¤ морськоњ лексики ќдеси у видовбаний фаллосом самого √авроша посуд ≥з карпатського дубаФ своЇю паранауковою ≥нвар≥антн≥стю багато в чому поступаЇтьс¤ досл≥дженню пров≥дного знавц¤ банк≥вськоњ довколишност≥ з Ѕерег≥вського циганського табору У¬≥дношенн¤ духовноњ особи до найпопул¤рн≥шого циганського ≥нструменту ба¤на у безгрошов≥й ≥нвар≥антност≥Ф, то ≥нтровертно всуц≥ль автентична ц≥й прац≥ робота уславленого пац≥Їнта-науковц¤ Ѕерег≥вськоњ облпсихл≥карн≥ У–озшифруванн¤ фалл≥чних знак≥в, майстерно виграв≥руваних пТ¤стуками розчарованих читач≥в на пиц≥ автора-еротомана √аврошаФ. ™ й ≥нш≥.
якщо у¤вимо нин≥шню закарпатську л≥тературу типовим сел¤нським господарством, то найперше побачимо огороджений гнил¤вим кукурудз¤ним бадилл¤м б≥дн¤цький дв≥р, посеред ¤кого стирчить соломТ¤на хатинка на ходаничових н≥жках, неподал≥к застар≥лий свинарник, з ¤кого повисовували голодн≥ слави й грошей лукав≥ писки ѕанчук, ѕовх, удр¤вська, ’оданич, ешел¤, Ўип.., а неподал≥к Ц будар-туалет, з ¤кого гордо вонить на все довк≥лл¤ циганське г≥вно сьогодн≥шньоњ закарпатськоњ л≥тератури Ц Ўандор ƒюлович √аврош.
Ќанюхавшись його п≥сань, розум≥Їмо, що, ¤к орган≥чно циганське г≥вно нин≥шньоњ закарпатськоњ л≥тератури,
√аврош вон¤в,
√аврош вон¤Ї,
√аврош буде вон¤ти.
“ака вже дол¤ графомана.
»ван ѕ≈“–ќ¬÷≤…,
русинськый писатиль

«ј√ќЋќ¬ џ | ѕиш≥ть! |