Petrovtsiy

ѕетровций »ван

Ѕрай¤н ѕќ∆”Ќ (Ќью-…орк)
”∆√ќ–ќƒ ќ√ќЋ≈Ќ»… -
≤ван ѕ≈“–ќ¬÷≤… ≥ –”—»Ќ—№ ј ≈–ќ“» ј

ѕереосмисленн¤ русинськоњ культури за допомогою засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ

≤ван ѕетровц≥й Ї суперечною постаттю не т≥льки в украњнських, але i в русинських колах - вдома i за кордоном. ѕоет, будучи в≥домим ¤к перекладач з французькоњ, угорськоњ, словацькоњ, н≥мецько“, рос≥йськоњ мов, також видавав численн≥ зб≥рки украњнською i пише - дек≥лька суперечливих книг русинською, зовс≥м недавно, минулого року, - "Ѕитангuськ≥ —пuванкы", "–усинський ≈рос'"(ѕ≥сн≥ ћолод≥ - –усинська ≈ротика). ” 1998 poцi удостоЇний ћ≥жнародноњ прем≥њ ≥мен≥ ќлександра ƒухновича за значн≥ здобутки в русинськ≥й л≥тератур≥.
¬важаЇтьс¤, шо найб≥льшим внеском ≤вана ѕетровц≥¤ в русинську л≥тературу стала "–усинська Ѕис≥да" - перша в св≥т≥ газета русинською мовою, ¤ку ѕетровц≥й заснував у 1997 роц≥.
÷е був прорив у розвитку русинськоњ мови, адже газета не т≥льки виконувала прим≥тивну функц≥ю передач≥ ≥нформац≥њ русинською, а й спри¤ла подальшому њњ розвитку.
ћова ¤к зaciб самозахисту
"–усинська Ѕис≥да", ¤ка публ≥куЇтьс¤ на чотирьох широкоформатних газетних стор≥нках, вперше побачила cв≥т у вересн≥ 1997 року, i виходила ¤к щом≥с¤чне виданн¤ до березн¤ - м≥с¤ц¤. Ќа жаль, пот≥м вона з'¤вл¤лась лише час в≥д часу -дв≥ч≥ у 1998, трич≥ у 1999, два рази у 2001, i все це через проблеми з ф≥нансуванн¤м.
√азета регул¤рно висв≥тлюЇ под≥њ культурного житт¤, а також подаЇ в≥дгуки тa реценз≥њ на книги. ѕоез≥¤ Ї нев≥дЇмною часткою цього виданн¤. ожен номер м≥стить значну к≥льк≥сть noeз≥њ, i кожне слово п≥дтверджуЇ розмањт≥сть русинськоњ мови.
—ам ѕетровц≥й переклав русинською твори ≈дгара јллана ѕо, √енр≥ Ћонгфелло, ¬≥ль¤ма Ўексп≥ра, ‘р≥др≥ха Hiцшe, —ерг≥¤ ™сен≥на..., ≥ все це- русинською ≥ дл¤ "–усинськоњ Ѕис≥ди", довод¤чи, що ц¤ мова повноц≥нна, нар¤ду з такими мовами ¤к англ≥йська, н≥мецька або рос≥йська.
ѕетровц≥й нав≥ть п≥шов дал≥, перекладаючи класичн≥ твори русинських поет≥в, таких ¤к ќлександр ƒухнович на украњнську, а Ўевченков≥ поез≥њ - на русинську. Ќам≥ром було висв≥тлити в≥дм≥нност≥ м≥ж украњнською та русинською мовами, i результат можна вважати позитивним. ћожливо ѕетровц≥й намагаЇтьс¤ т≥льки зробити його русинську мову б≥льш в≥дм≥нною в≥д украњнськоњ ан≥ж вона Ї наспарвд≥, але все ж, ¤кщо б русинська була просто д≥алектом украњнськоњ, то ¤к по¤снити незл≥ченн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж перекладом i ориг≥налом.
–усинська ≈ротика
ќкр≥м виданн¤ газети "–усинська Ѕис≥да", ѕетровц≥й написав 13 книг украњнською ≥ 5 - русинською. ” 1993 в≥н опубл≥кував "ƒ≥алектар≥й, або ж ћила книжочка русинськоњ бис≥ды у в≥ршах" - словник русинських сл≥в з дотепними по¤сненн¤ми, використовуючи украњнський в≥рш";Ќаш≥ —пuванкы (1996), "Ќаш≥ и Ќенаш≥ —пuванкы" (1999), "Ѕитангuськ≥ —пuванкы" (2001) ≥ нарешт≥ "ѕосл≥дн≥ спuванкы" - все це стало символом того, що ѕетровц≥й Ї поетом русинства.
"Ѕитангuськ≥ —пuванкы" - ц≥кава ≥ талановита книга ѕетровц≥¤ опубл≥кована у 2001 роц≥ вона Ї задумана ¤к зб≥рка еротичних поез≥й, але вipш≥ ц≥ часто-густо характеризуютьс¤ ¤к вульгарн≥, нав≥ть - порнограф≥чн≥.
«а словами самого ѕетровц≥¤ в≥н збирав ц≥ в≥рш≥ всюди: "в сел≥, за селом, у м≥ст≥, в оф≥сах найвисокопоставлен≥ших ур¤довц≥в." ¬≥н записував њх "в≥д пекар≥в i вод≥њв, в≥д пенс≥онер≥в i д≥тей, в≥д ун≥верситетських професор≥в, найв≥дом≥ших письменник≥в, художник≥в,композитор≥в. . ."
јле ѕетровц≥й доречно в≥дзначаЇ, що ц¤ поез≥¤ м≥стить набагато б≥льше експресивноњ "поживи", ан≥ж сам≥ њњ джерела. ” вступ≥ в≥н описуЇ ≥сторичн≥ традиц≥њ еротичноњ поез≥њ, що включаЇ таких св≥тил ¤к ћарц≥ал (ƒревн≥й –им), Ўексп≥р, ѕушк≥н. ¬≥н також опираЇтьс¤ на ф≥лософ≥ю —имони де Ѕовуар ≥ використовуЇ еп≥графи з —офокла, ћа¤ковського, ≤саака Ѕашев≥са «≥нгера, довод¤чи ц≥лком усп≥шно, що такий вид поез≥њ ≥снував i маЇ cвоњ тис¤чол≥тн≥ традиц≥њ.
I не менш ц≥кавим за опис св≥товоњ еротичноњ поез≥њ Ї факт, що еротична поез≥¤ не Ї зовс≥м чужою дл¤ русинськоњ л≥тератури. ѕро це св≥дчать так≥ давн≥ виданн¤: "U koliby: vybor obhroublel eroticke poesie verhovinskeho lidu na Podkarpatske Rusi" (¬ колиб≥:зб≥рка грубоњ еротичноњ поез≥њ ѕ≥дкарпатськ≥й –ус≥) була видана в м≥ст≥ ћукачов≥ 1933 року, в часи, коли «акарпатт¤ ще було в склад≥ „ехословаччини. нига складаетьс¤ з еротичноњ поез≥њ, з≥браноњ чеськими етнографами на теренах «акарпатт¤.
ѕриблизно 60 рок≥в по тому тема ц¤ розробл¤лась в книз≥ "Erotica Ruthenica", котра була опубл≥кована 1995 року в м≥ст≥ Ќови —ад (ёгослав≥¤). ќсновною рисою ц≥Їњ книги була також етнограф≥чна робота, що базувалас¤ на досл≥дженн¤х ¬олодимира √натюка (1871-1926) в русинських селах –уський ерестур, уцур i ¬≥квц≥ в 1897 та 1899 роках.
Ќа сьогодншшш день ¤к "¬ колиб≥", так i "Erotica Ruthenica" Ї забутими. ј п≥сл¤ виходу в св≥т "Ѕитангuських —пuванок" еротична поез≥¤ русинства повернулась з розр¤ду eтнoгpaфiчнoњ пам'¤тки до активноњ л≥тератури.
”крањнц≥: найг≥рш≥ коханц≥ в cв≥т≥? ÷≥кавл¤чись русинською поетико-еротичною спадщиною, ѕетровц≥й не мir оминути теми украњнських традиц≥й в еротичн≥й поез≥њ. «начна частина книги - переклади на русинську еротичноњ поез≥њ ”крањни, Pociњ.
як в "–усинськ≥й Ѕис≥д≥", так i в "Ѕитангuських —пuванках" наголошуЇтьс¤, що украњнц≥ не можуть слугувати еталоном дл¤ русин≥в, бо украњнц≥ - нaйг≥ршi в св≥т≥ коханц≥.
Biн вважаЇ, що рос≥¤ни набагато чуттев≥ш≥ i вправн≥ш≥ в коханн≥, згадуючи ќ.—.ѕушк≥на. ѕетровц≥ також високо ц≥нуЇ ≤вана Ѕаркова - одного з перших в рос≥йськ≥й л≥тератур≥, хто писав еротичну поез≥ю. ѕушк≥н з≥знававс¤, що на нього впливали твори Ѕаркова, i його зб≥рка еротичних поез≥й, котра нещодавно вийшла в Pociњ названо "Tiнь Ѕаркова". "—пuванкы" також включають переклади таких рос≥йських поет≥в ¤к Ѕарков, ѕушк≥н, Ћермонтов, “ургеньЇв, ћа¤ковський, ™сен≥н i ¬исоцький.
“ак, н≥би критика укра≥нц≥в була недостатньою, ѕетровц≥й у вступ≥ вњдливо продовжуЇ, зазначаючи, що любов займаЇ не таку велику частку в noeз≥њ, ¤к того треба: "3≥ вс≥х дар≥в, що нам д≥стались в≥д √оспода Ѕога - любов, робота, нањдки, в≥дпочинок i таке ≥нше - кожна нац≥¤ вибрала co6i улюблене. ƒл¤ русина любов стоњть на першому м≥сц≥: i духовна - до батьк≥вщини, i ф≥зична - до ж≥нки..."
"ј дл¤ украњнц¤?Ч запитуЇ пот≥м ѕетровц≥й. ≤ тут же даЇ вит¤ги з роб≥т ≤. отл¤ревського, √. в≥тки-ќснов¤ненка та ≥ншиих письменник≥в, i робить висновок, що "Ї безл≥ч доказ≥в, що украњнцю мил≥ше њсти, спати i в≥дпочивати, у г≥ршому випадку - працювати. ј щодо кохатис¤?" I з дедал≥ б≥льшим нат¤ком: " оли ми читаемо у англ≥йських словниках про найкращих теоретик≥в i практик≥в цього св¤того д≥ла, ми зустр≥чаЇмо найперше ≥мена француз≥в, ¤понц≥в, китайц≥в, еврењв, абхазц≥в, ¤кут≥в... , але украњнц≥в там н≥коли не згадують. Ќатом≥сть - згадують русин≥в!"
—уперечлив≥ в≥дгуки "—пuванкы" створили жваву дискус≥ю ¤к в рег≥ональн≥й, так i в нац≥ональн≥й npeci. ”кра≥нський тижневик "ƒзеркало “ижн¤" "зарубав" не т≥льки "—пuванкы", а й "–усинську Ѕис≥ду", та й самого ѕетровц≥¤ - "ƒзеркало" побачило у виданн≥ книги симптоми серйозноњ проблеми: –усинськ≥ л≥дери не спроможн≥ н≥ на що; в намаганн≥ привернути увагу молод≥ до русинськоњ мови дехто йде на екстравагантн≥ - способи попул¤ризац≥њ. I "–усинська Ѕис≥да" друкувала еротичну поез≥ю з≥ "—пuванок"... . ќто ж, русинський ерос в≥д закарпатського письменника ≤вана ѕетровц≥¤, ¤кий Ї водночас i редактором газети!
”крањнська преса цим не обмежилась: "≤ вже еротична поез≥¤ (куплет чи два) радо передруковуЇтьс¤ у таких рег≥ональних незалежних газетах ¤к "Pio". A, беручи до уваги серйозн≥сь i поважн≥сть нашого виданн¤ ("ƒзеркало"), ми зможемо надрукувати к≥лька р¤дк≥в лише частково".
≤ справд≥, в≥рш≥ у "ƒзеркал≥" були добр¤че "в≥дцензурен≥" перед тим ¤к њx надрукували.
"ћолодь таки читаЇ це з задоволенн¤м, але вони не сп≥шать ставати в р¤ди русин≥в", - резюмуЇ "ƒзеркало “ижн¤".
I ¤кщо культуролог≥чне лице русин≥в завжди у¤вл¤лос¤ ¤к село, деревн≥ церкви, д≥ти, од¤генн≥ у народн≥ костюми, виконанн¤ самод≥¤льних постановок, танц≥в, то - "—пuванкы" i "–усинська Ѕис≥да", ¤к≥ висв≥тлють питани¤ сексу, використовуючи груб≥ слова - нeнормативну лексику - доказують реальн≥сть ≥снуванн¤ русинськоњ нац≥њ
√руб≥ слова - Hoвi додатки до русинського лексикону.
÷е правда, що де¤к≥ в≥рш≥ були передрукован≥ в "–усинськ≥й Ѕис≥д≥", але позначаючи книгу ¤к першоджерело. I еротична поез≥¤ привабила читача. ќднак ѕетровц≥й не соромитьс¤ того, що робить. «а його словами русинськ≥ лайки варт≥ уваги, оск≥льки "√осподь Ѕог дав людин≥ кожне слово з вуст своњх i н≥чого соромитис¤ њx", - пише в≥н у вступ≥ до книги.
–усинськ≥ лайки, однак, не дуже р≥зн¤тьс¤ в≥д ≥нших лайок в слов'¤нських мовах.Ѕо ж коли запитали одного лемка з ѕольщ≥, в≥н в≥дпов≥в що н≥ в≥н, н≥ його родич≥ не можуть сприйн¤ти лайок, але використовують њх, правда, запозичен≥ з польських. ƒ≥вчина з –уського ерестура, що на ¬оеводин≥, в≥дпов≥ла приблизно те ж саме. ¬ ёгослав≥њ використовують, в≥дпов≥дно, сербську мову.
—ербська мова вважаЇтьс¤ на рахунок лайки, прокльон≥в б≥льш колоритною. як писав один журнал≥ст: "Ќав≥ть земл≥ в ёгослав≥њ багат≥ на етн≥чний колорит, слова- лайки Ї одною з речей, ¤к≥ запозичуютьс¤ в≥льно i "м≥грують" з одн≥Їњ етн≥чноњ групи до ≥ншоњ. —ерби, ¤к≥ служили з албанц¤ми в арм≥њ, могли використовувати слова-лайки на албанськ≥й сп≥лкуючись з≥ своњми подругами, прибер≥гаючи свою мову дл¤ б≥льш благородних ц≥лей."
¬≥дпов≥дно, "≈ротика –утен≥ка" використовуЇ словацьк≥ лайки, ¤кщо виникаЇ потреба.
“им не менше, "—пuванкы" - за виключенн¤м публ≥кованих у "–усинськ≥й Ѕис≥д≥" - насичен≥ колоритною лайкою. ÷≥ слова Ї практично ≥дентичн≥ з тими, ¤к≥ Ї у ≥нших слов'¤нських мовах, а де¤к≥ з них можна знайти нав≥ть в угорськ≥й та румунськ≥й мовах.
Ќайб≥льш вживаним словом, ¤ке тарпл¤Їтьс¤ в поез≥њ, Ї слово Їбати. ўоб описати р≥зн≥ способи сексу, слова типу поЇбати, доЇбати, уЇбати, заЇбати, переЇбати i вар≥ац≥њ, ¤к - йобнути, або Їбатис¤ використовуютьс¤. ÷е слово зустр≥чаЇтьс¤ в ≥д≥омах "Їби-го". ѕох≥дн≥ включають слова: Їбл¤, Їбан¤, Їбана i Їбак.
≤ншим широковживаним словом Ї слово пизда, нар¤ду з≥ словом пича, а також здр≥бн≥ле - пичка. «авершуючи "ж≥ночу тему", варто згадати слова ц≥ц≥ i цицька.
ƒва основних слова використовуютьс¤ дл¤ позначенн¤ чолов≥чого статевого органа - хуй i пуца, також евфем≥зми - ковбаса i солома. ’уй виступаЇ у таких ≥д≥оматичних виразах, ¤к - "на хуй" (в значенн≥ чогось непотр≥бного) i - "хуй му дам" (типу "ну i б≥с ≥з ним"). ≤нша частина чолов≥чоњ статевоњ анатом≥њ виражена словами ¤йц¤ або ¤Їчки!
—лово, ¤ке можна побачити практично у кожному в≥рш≥ Ї "курва" (проститутка). I пох≥дн≥ - "курвач≥ча" (здр≥бн≥ло) та - "курварити" (безперестанно займатись проституц≥Їю). „итаючи таке, англ≥Їць безсумн≥вно зрозум≥Ї, чому ц¤ поез≥¤ така скандальна дл¤ украњнц≥в i русин≥в старшого в≥ку, але молодш≥ читач≥ зрозум≥ють, чому молод≥ украњнц≥ та русини так поглинають цю л≥тературу.
ѕереосмисленн¤ русинськоњ мови та л≥тератури
≤ван ѕетровц≥й та його л≥тературна русинська газета звичайно ж закладають нову основу в русинськ≥й мов≥ та л≥тератур≥, але, що Ї б≥льш важливим - вони впливають на образ русин≥в.
–усинська культура п≥сл¤ революц≥й 1989 у багатьох крањнах завжди озиралась на минуле, намагалась зберегти нац≥ональн≥, рел≥г≥йн≥, с≥льськ≥ традиц≥њ, не передбачаючи, що культура рухаЇтьс¤ вперед, i в майбутньму будуть зм≥ни. ѕостаЇ питани¤: ¤к протисто¤ти глобал≥зац≥њ, ¤ка поширюЇтьс¤ з небувалою швидк≥стю? якщо русини хочуть запевнити вс≥х, що њхн¤ молодь Ї русинською, а не зливаЇтьс¤ з загалом, то так≥ прац≥ ¤к у ≤вана ѕетровц≥¤ Ї не просто необх≥дними, а життЇво важливими.
ѕубл≥кац≥¤ "–усинськоњ ≈ротики" i русинських лайок накладаЇ новий виток на образ русина, зм≥нюючи штамп про рел≥г≥йну, традиц≥йну у всix пон¤тт¤х особу; зац≥кавлюЇ молодь ≥ншими ц≥нност¤ми (не поез≥Їю про овечок, дерев'¤н≥ церковц≥ та г≥рськ≥ пейзаж≥). I нав≥ть ¤кщо "ƒзеркало тижн¤" звинувачуЇ ѕетровц≥¤ у п≥длабузництв≥ до молодого читача, то це все одно доводить, що молодь таки читаЇ поез≥ю. ћоже i см≥ючись читаЇ, але таки читаЇ.
I хоча це не в≥дзначено у вступ≥ до книги ѕетровц≥¤, треба згадати, ѕушк≥на, под≥бну "еротичну спадщину" залишили словенець ‘ранце ѕрешерн, серб ¬ук араджич... ѕетровц≥й заслуговуЇ на те, аби його ставити в один р¤д з вищезгаданими класиками.

«ј√ќЋќ¬ џ | ѕиш≥ть! |