Petrovtsiy

Петровций Иван

Иван Петровцій
Б И Т А Н Г U С Ь К І С П U В А Н К Ы

С П U В А Н К Ы З А Й О Б А Н Ы Х Р О Д А К U В

С П U В А Н К А З А Щ И Н И В М Е Р Л У Х У Й И Н У

Щи ни вмерла в ня хуйина, щи є сила в яйцьох,
Щи уцїряться ид минї фрайирочка Анця.
Уздыхавуть доґде лабы мынкаві фаттьовы,
А я собі полиґіню, кыдьбым быв здоровый.

Што ми душа? – Кыдьбы тїло! – Я щи покурвaрю! –
Тко ми стане на завадї – я го в пысок вдарю.

Побетярю з лиґінями вєдно на свальбинї –
Дома ни дам ґаздовати ни єднuв плянтинї.
Най курвы ся уцїрявуть, радувуть ся льофы –
Наімеся мы шовдыря, тай упийме кофій.

Што ми душа? – Кыдьбы тїло! – Я щи покурварю! –
Тко ми стане на завадї – я го в пысок вдарю!

Головноє: вбысьме годны файно фунґовати –
Будуть нашому курварству вшыткы ся вдивляти.
Улїзиме з лиґінями на горы Карпаты.
Й кить ни вмерли в нас хуйины – й там будуть стояти.

Што ми душа? – Кыдьбы тїло! – Я щи покурварю!
Тко ми стане на завадї – я го в пысок вдарю.

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |