Petrovtsiy

Петровций Иван

Иван Петровцій
Б И Т А Н Г U С Ь К І С П U В А Н К Ы

С П U В А Н К Ы З А Й О Б А Н Ы Х Р О Д А К U В

С П U В А Н К А З А Х У Я Т О Г О У Й К А

Кой быв наш уйко молодый,
Мав пуцу, ги сулак.
Ввuн дїла каждої пизды
Быв фіномный єбак.

… В старuв хыжчинї за селом
Жила єдна стара.
Вже й пічї в ниї ни было –
Вся мохом заросла.

А уйко бабу заголив,
Скосив бімбовков мох,
И так старинькuв засадив,
Што з пічї брызнув сок.

Лежала баба, ги здыхла,
Ни розуміла нич.
А дале ввирьх кой пуддала!..
Дала пак й могорич.

И три запалинї свічкы
Запхала у дїру.
И удтовды всї єбакы
Єбати йдуть стару.

…Ищи вповім туй за ґазду,
Што всьым чинив добро.
Та мала му жона пизду
Велику, ги відро.

И сам єбав, й сусїдuв звав,
Та тко бы там ни прів –
Хуй у пиздї ся колысав,
Ги ложка в погарї.

Ай туйкы уйко наш, усач,
Жону тоту имив,
И, ги вертулу на копач,
На пуцу настромив.

Жона гузицьов затрясла,
Щи й пенула, ги фрас.
Та в динь тот зєбана была
Онь сорок дивять раз.

…Єден фаттьuв ся уженив,
И взяв таку біду,
Што за три ночи ни пробив
Жонї собі пизду.

З якых бокuв ни забивав
Нищасный тот лиґінь,
Што й на гузицю му ставав
Чотыриногый кuнь.

Там была целка, ги оцїль,
На тuв ся зыгне й гвuзд…
Та туйкы уйко наш взяв цїль –
На молоду залїз.

Ни відїв уйко там біды –
Запхав свuй пиздолом,
Онь закурився зунну дым
И сапнуло огньом.

Як ся скырвавила пизда,
Як тріснуло штось в нuв,
Та ни злїзала молода
Из пуцы дивять днuв.

…Кой уйко вмер, ткось на хрестї
Такоє написав:
“Туй хуй лежить, што у пиздї
Гикой герой, стояв!”

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |