Petrovtsiy

Петровций Иван

Иван Петровцій
Н А Р О Д Н І Х У Й О М Ы Й К Ы

Н А Г У Л Ь К О В А Т І

Єбали ня сякі-такі,
Єбали ня доста.
Вже ся бuлше ни поєбу
В пиздї в ня короста.

Єбали ня сякі-такі,
Єбали ня слуті.
Кой ня єбав Ферко з Гряткы –
Тото было чути!

Ипный, файный, нивояшный
Фаттuв из Осоя –
Очи має, ги огинь:
Дала бым му стоя!

Де драча, там драча,
А в Ілници драча.
Ілницькі фаттьовы
Уєбуть и мача.

Гий, Кушниця – помыйниця,
Лисичово – варыш.
А Маріцї за раз пічї
Плат купив новтарыш.

Находився я по селах.
Вбысьте знали, хлопцї, вы,
Ош курвы суть не лем в Білках –
И в Иршаві суть курвы!

Ишли дuвки з Колочавы,
Напилися меду,
Та вбернули тото ззаду,
Што было спереду.

А изянські фаттьовикы
Битанґы – ни люде:
Уєбали молодицю,
А свальбы ни буде.

Коли собі догадаву
За Золотарьово,
Пытавуся ци на минї
Мої будюґовы!

Пониже Нанкова
Букы росохаті.
А в самuм Нанкові
Хлопы май хуяті!

У Анничкы файна чuлка
На всьоє Ясіня.
А на пичи волосїчко
Лем пущать коріня.

У Бичкові дuвки - худі,
В Лузї - францоваті.
Лем в Полянї всї Поланї
Мош переєбати.

Гий, загріло сонце ясно
На тоту Бедевлю:
Ни на личко малинького -
На хуй му ся дивлю.

Такых дuвок, ги Анничка,
У Теребли мало –
Здыйме ґатї баршунові –
Мастить пичу калом.

Гий, у нашuм Синевиру
Є палац културы:
Котры дuвки ищи целкы
Вто поправдї дуры.

Хоть убий ня, цїмборашко,
Ни пuду у Вовче –
Там лиґінь ни тыче в пичу,
Ай по пичи товче!

Ни дам хлопцям з Боронявы,
Ни дам з Кошелева –
Хоть ми уросте на пичи
Густа костерева!

Ипну дuвку из Худльова
Вже лишити мушу –
Ни вдкусила ми пуцину,
Изїла ми душу!

Селищане – не христьяне,
Нанкuвцї – ни люде:
Уєбали файну дuвку! –
Свальбы йuв ни буде!

Нашто сь, дuвко, вкукyлила
Пичу пиля моста –
Пой з Лукова до Заднього,
Там є быля доста.

Мы – иршавські удданіцї
Аттакі, ги половінь.
Мы ся нич ни бойиме –
Ани пуцы голої.

У Иршаві лиґінї
Просять доста слабо –
Кой дuвкы йим ни давуть,
Уєбуть и бабу.

Удданицї из Иршавы,
Кой гуляти йдуть за Дїл,
Дуже люблять хуй ребравый,
А обы стояв, ги кuл.

У варыши Перечин
Я єбатися навчив.
Но, а докu м ся навчив,
Переєбав Перечин.

Удданіцї из Свалявы
Кaлом пічї закаляли –
Хочуть каждого вбманути,
Ош они щи ни кынyті.

А мукачuвська фрайирка
Файна, ги веселка –
Кuлко раз бы ни давала,
Все каже, ош – целка.

Удданицї з Берексасу –
Гузицяті мадяркы
Кой ся впставуть без фрайирuв,
Та давуть за копікы.

Кажду нuч в селї Вілок
Хлопцї єбуть мадярок,
Лем кить пуца в тя тонка,
Ни ходив бысь до Вілка.

Удданиця из Унґвара
Дасть за гроші лем мадяру.
Сиґіняшный наш руснак
Заєбати може й так.

Ишли дuвки из Унґвара
Задарь пічї продавали.
Цїнделарї, цїнделарі, брум, брум!
Задарь пічї продавали, брум, брум!

У Великому у Березнuм
На морозї пуца мерзне,
И тому там ни чекай –
Нараз в пичу запыхай!

Удданиця з Волuвця
Свого ся а дuжде:
Вна ся єбе до кuнця,
Ош бысь єбав тыждинь.

Удданиця з Рахова
Так гузицив махала,
Што кuлько м ни поміряв,
Ани раз им ни попав.

Удданиця з Тячова
Всьо переиначила:
Я лежав хрыбтом на сїнї,
А вна совзала по минї.

Кой єбав им дuвку з Хуста,
Пуд гузицю м клав капусту –
Хоть капуста и тверда,
Та май ближе є пизда.

Удданицї з Хуста
Хуй найшли в капустї.
Удданіцї з Изы
Хуй везли в телїзї.

Удданиця з Волового
Ни убирать в хлопцях туй –
Вна полюбить и малого,
Лем вбы мав великий хуй.

А я дuвку-липиндuвку
З самого Волового
Легко клав им на хрыбет
У корча ґлоґового!

Удданиця из Сивлюша
Вам залаєся на душу,
Ош кить пича в ниї є,
Задарь каждому дає.

Реклик у ня америцькый,
А боканчї руські.
Щи й фрайирочка словацька
Любить по французькы.

Первый раз американця
Відїла Верховина:
В нього яйця у туляйцї,
На хуйи – жовковина.

Ой на рікы, каченята,
На рікы, на рікы,
Єбав русин чорну дuвку
У тых Америках.

Гий, шириночко анґлїцька,
Што ми в тобі файно –
За єден раз запичити
Купив тя Михайло.

Ймив ня пан-туліпан,
Суне рукы пуд сукман.
Хоть по чиськы штось моркоче,
Добре знаву што ввuн хоче.

Єбали ся
Жид и жидка.
Тай на сьому
Казка вшытка.

Ой, Маріко,
Ганьба й стыд –
Поєбав тя
Задарь жид.

Гий, Маріко молодинька,
Маріко молода,
Така у тя пича довга,
Ги в жида борода.

Гий, пропила я у корчмі
И куричику, й когута.
А щи м была старым жидом
По жидuськы зєбата.

Упят Рифку сумно видко –
Ни єбе ї Струля.
Та перебач ми, мuй боже,
Я йuв мало дрылю!

Баба дїдови балтятьом
Удрубала ногы,
Вбы єбати ни ходив
Вту жидuську погань.

Ой Маріка – біла дuвка,
Маріка – циганка:
Мінила ми – ни дала ми,
На ключ пичу замкла.

Єбали ня дває, триє –
Нич ми ни вчинили.
А цигане за гoдину
Дїтину сплїшили.

Вто ни біда, што м циганка -
Добрі, што ни курю.
Годна м дати й русинови,
Лем кить му ймня Юра.

Иванку, Иванку,
Ни єби циганку –
Циганка воняча,
Блыхы по нuв скачуть.

Поклав нацапкы мене
Й засуланьжив ззаду нїмиць…
Айбо штось ми так нидобре –
Убирнїмся мы горіниць.

Дuвочко з Моравы,
Ни ходи за нами,
Бо будуть цїмболы
В тя меже ногами.

Пича в полькы – на дві долькы:
Лем попытаєш – тверда.
А коли зачнеш єбати,
Ги в усїх пизды – пизда!

Ой, Иване-ґелеване,
Мати у тя полька.
Як ись зачав ня єбати,
Напала тя колька.

Ой, Иване-ґелеване,
Жона у тя полька:
Як дала ти трічї пічї –
Напала тя колька.

Моя пуца, ги каруца,
И в Румыниї была –
Тамкы чим румынка бuлша,
Тымка пича май мала!

Гий, та моя білявина
В Румыниї была:
Дає хлопцям по румынськы,
По руськы забыла.

Та я собі мадярочку
Припер горі муром.
Мені старый мадяр каже:
– Міт чінaл, те, урам?*

Гой-да-да! Гой-да-да!
Мачка пизду продала,
А мадяре купили –
Доста уста мастили!

Любив мене лемачок,
Та ни хотїв брати,
Ай за туньый ояндичок
Хоть цят заєбати.

Ий бо русин багатый –
Має много дукатuв.
Любить упити, заісти,
И сусідку зєбати!

Русин файно ся погостить,
Зєбе дві-три дuвкы.
А кой прийде из гостины –
Пuбє свою жuнку.

Ты русинку кладь на спинку,
Будюґовы ни глядай,
Бо она ґати ни носиь –
Провіває пиздорай.

На гунцyта бери прута,
А на труц ни дайся.
Хоть русинська доля люта –
Якось туріґайся!

У Марікы пича файна,
Ищи ни хоснована,
Бо ленїнськым клепачом
Вся здолu пудкована.

У вшытках нас няньо – Ленїн,
Лем ни єдна мати:
Хоть ни всї сьме команішты,
Та всї – копыльчата!

Кой команішт пуцу тыче
У пизду Оленї,
Та все думать, ци так чинив
Його няньо Ленїн.

Прилетїли з Украйины
Сталїнські соколы
Вслободили уд гати -
Пічі у нас голі.

Кой Поланя кладе клїзму,
Та йuв на гузицю
Світить сонце команїзму
Из Москвы-столицї.

Кой Поланя здыйме ґатї,
Пуднє ногы вдгорі,
В пизду йuв путь освіщавуть
З Кремля ясні зорї.

Голі, босі, убскубані,
Ги потята влїтї,
Наші жоны вшыткым давуть
За мир у всuм світї.

Гий, ци знає Анця свою
Долю трудївничу:
Кить сокотить мир у світї –
Ни всокотить пичу!

Вкрайина ся вслободила,
Стала низависима.
А у Анцї-поєбанцї
З пизды клочя вісїло.

Ни палинкы, ни іды,
Ани цицькы, ни пизды –
Сяк честує фрайира
Низалежна Вкрайина.

У русинськuм нашuм дїлї
Я роль яйиць маву:
Хоть у пизду ни влїзаву,
Та в роботї помагаву.

Тот, ко вбсирать свою зимлю,
Має памнятати:
Лем на вгноєнuв землици
Урожай багатый.

Прийшли до нас дны щасліві –
Рокы урожайні:
У коровы цицькы повні,
А у Анцї – файні.

Вбы ми пуца ни мішала
Ити по зарінку,
Скрутив им ї, ги пікницю,
И пришпінкав шпінков.

Гий, кобы ты, пичо жuнська,
Говорити знала,
Товды бысь ты не лем зубuв –
Й языка ни мала!

Много м ходив по світови –
Маву совість чисту:
Тuлько м дuвок переєбав,
Ги травы та листу.

Сонце спрячеся за хмару,
А из хмары вдарить грuм.
Як бы пuлло сьме ни жили,
А єбатися – єбім!

* Што чиниш, фаттьове? (мадярськоє) \

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |