Петровций Иван
Иван Петровцій
Н А Р О Д Н І Х У Й О М Ы Й К Ы
Н А Г У Л Ь К О В А Т І
Єбали ня
сякі-такі,
Єбали ня доста.
Вже ся бuлше ни поєбу
В
пиздї в ня короста.
Єбали ня сякі-такі,
Єбали ня
слуті.
Кой ня єбав Ферко з Гряткы –
Тото было чути!
Ипный, файный, нивояшный
Фаттuв из Осоя –
Очи має,
ги огинь:
Дала бым му стоя!
Де драча, там драча,
А
в Ілници драча.
Ілницькі фаттьовы
Уєбуть и мача.
Гий, Кушниця – помыйниця,
Лисичово – варыш.
А
Маріцї за раз пічї
Плат купив новтарыш.
Находився я по
селах.
Вбысьте знали, хлопцї, вы,
Ош курвы суть не лем в
Білках –
И в Иршаві суть курвы!
Ишли дuвки з Колочавы,
Напилися меду,
Та вбернули тото ззаду,
Што было
спереду.
А изянські фаттьовикы
Битанґы – ни люде:
Уєбали молодицю,
А свальбы ни буде.
Коли собі
догадаву
За Золотарьово,
Пытавуся ци на минї
Мої
будюґовы!
Пониже Нанкова
Букы росохаті.
А в самuм
Нанкові
Хлопы май хуяті!
У Анничкы файна чuлка
На
всьоє Ясіня.
А на пичи волосїчко
Лем пущать коріня.
У Бичкові дuвки - худі,
В Лузї - францоваті.
Лем в Полянї всї Поланї
Мош переєбати.
Гий, загріло сонце ясно
На тоту Бедевлю:
Ни на личко малинького -
На хуй му ся дивлю.
Такых дuвок, ги Анничка,
У Теребли мало –
Здыйме
ґатї баршунові –
Мастить пичу калом.
Гий, у нашuм Синевиру
Є палац културы:
Котры дuвки ищи целкы
Вто поправдї дуры.
Хоть убий ня,
цїмборашко,
Ни пuду у Вовче –
Там лиґінь ни тыче в пичу,
Ай по пичи товче!
Ни дам хлопцям з Боронявы,
Ни
дам з Кошелева –
Хоть ми уросте на пичи
Густа костерева!
Ипну дuвку из Худльова
Вже лишити мушу –
Ни
вдкусила ми пуцину,
Изїла ми душу!
Селищане – не
христьяне,
Нанкuвцї – ни люде:
Уєбали файну дuвку! –
Свальбы йuв ни буде!
Нашто сь, дuвко, вкукyлила
Пичу пиля моста –
Пой з Лукова до Заднього,
Там є быля
доста.
Мы – иршавські удданіцї
Аттакі, ги половінь.
Мы ся нич ни бойиме –
Ани пуцы голої.
У Иршаві
лиґінї
Просять доста слабо –
Кой дuвкы йим ни давуть,
Уєбуть и бабу.
Удданицї из Иршавы,
Кой гуляти
йдуть за Дїл,
Дуже люблять хуй ребравый,
А обы стояв, ги
кuл.
У варыши Перечин
Я єбатися навчив.
Но, а докu
м ся навчив,
Переєбав Перечин.
Удданіцї из Свалявы
Кaлом пічї закаляли –
Хочуть каждого вбманути,
Ош они
щи ни кынyті.
А мукачuвська фрайирка
Файна, ги веселка
–
Кuлко раз бы ни давала,
Все каже, ош – целка.
Удданицї з Берексасу –
Гузицяті мадяркы
Кой ся
впставуть без фрайирuв,
Та давуть за копікы.
Кажду нuч
в селї Вілок
Хлопцї єбуть мадярок,
Лем кить пуца в тя
тонка,
Ни ходив бысь до Вілка.
Удданиця из Унґвара
Дасть за гроші лем мадяру.
Сиґіняшный наш руснак
Заєбати може й так.
Ишли дuвки из Унґвара
Задарь
пічї продавали.
Цїнделарї, цїнделарі, брум, брум!
Задарь
пічї продавали, брум, брум!
У Великому у Березнuм
На
морозї пуца мерзне,
И тому там ни чекай –
Нараз в пичу
запыхай!
Удданиця з Волuвця
Свого ся а дuжде:
Вна
ся єбе до кuнця,
Ош бысь єбав тыждинь.
Удданиця з
Рахова
Так гузицив махала,
Што кuлько м ни поміряв,
Ани раз им ни попав.
Удданиця з Тячова
Всьо
переиначила:
Я лежав хрыбтом на сїнї,
А вна совзала по
минї.
Кой єбав им дuвку з Хуста,
Пуд гузицю м клав
капусту –
Хоть капуста и тверда,
Та май ближе є пизда.
Удданицї з Хуста
Хуй найшли в капустї.
Удданіцї з
Изы
Хуй везли в телїзї.
Удданиця з Волового
Ни
убирать в хлопцях туй –
Вна полюбить и малого,
Лем вбы мав
великий хуй.
А я дuвку-липиндuвку
З самого Волового
Легко клав им на хрыбет
У корча ґлоґового!
Удданиця из Сивлюша
Вам залаєся на душу,
Ош кить
пича в ниї є,
Задарь каждому дає.
Реклик у ня
америцькый,
А боканчї руські.
Щи й фрайирочка словацька
Любить по французькы.
Первый раз американця
Відїла
Верховина:
В нього яйця у туляйцї,
На хуйи – жовковина.
Ой на рікы, каченята,
На рікы, на рікы,
Єбав русин
чорну дuвку
У тых Америках.
Гий, шириночко анґлїцька,
Што ми в тобі файно –
За єден раз запичити
Купив тя
Михайло.
Ймив ня пан-туліпан,
Суне рукы пуд сукман.
Хоть по чиськы штось моркоче,
Добре знаву што ввuн хоче.
Єбали ся
Жид и жидка.
Тай на сьому
Казка
вшытка.
Ой, Маріко,
Ганьба й стыд –
Поєбав тя
Задарь жид.
Гий, Маріко молодинька,
Маріко молода,
Така у тя пича довга,
Ги в жида борода.
Гий,
пропила я у корчмі
И куричику, й когута.
А щи м была
старым жидом
По жидuськы зєбата.
Упят Рифку сумно
видко –
Ни єбе ї Струля.
Та перебач ми, мuй боже,
Я
йuв мало дрылю!
Баба дїдови балтятьом
Удрубала ногы,
Вбы єбати ни ходив
Вту жидuську погань.
Ой Маріка – біла дuвка,
Маріка –
циганка:
Мінила ми – ни дала ми,
На ключ пичу замкла.
Єбали ня дває, триє –
Нич ми ни вчинили.
А цигане
за гoдину
Дїтину сплїшили.
Вто ни біда, што м циганка -
Добрі, што ни курю.
Годна м дати й русинови,
Лем кить му ймня Юра.
Иванку, Иванку,
Ни єби
циганку –
Циганка воняча,
Блыхы по нuв скачуть.
Поклав нацапкы мене
Й засуланьжив ззаду нїмиць…
Айбо штось ми так нидобре –
Убирнїмся мы горіниць.
Дuвочко з Моравы,
Ни ходи за нами,
Бо будуть
цїмболы
В тя меже ногами.
Пича в полькы – на дві
долькы:
Лем попытаєш – тверда.
А коли зачнеш єбати,
Ги
в усїх пизды – пизда!
Ой, Иване-ґелеване,
Мати у тя
полька.
Як ись зачав ня єбати,
Напала тя колька.
Ой, Иване-ґелеване,
Жона у тя полька:
Як дала ти
трічї пічї –
Напала тя колька.
Моя пуца, ги каруца,
И в Румыниї была –
Тамкы чим румынка бuлша,
Тымка пича
май мала!
Гий, та моя білявина
В Румыниї была:
Дає хлопцям по румынськы,
По руськы забыла.
Та я собі мадярочку
Припер горі муром.
Мені старый мадяр каже:
– Міт чінaл, те, урам?*
Гой-да-да! Гой-да-да!
Мачка пизду продала,
А
мадяре купили –
Доста уста мастили!
Любив мене
лемачок,
Та ни хотїв брати,
Ай за туньый ояндичок
Хоть
цят заєбати.
Ий бо русин багатый –
Має много дукатuв.
Любить упити, заісти,
И сусідку зєбати!
Русин
файно ся погостить,
Зєбе дві-три дuвкы.
А кой прийде из
гостины –
Пuбє свою жuнку.
Ты русинку кладь на спинку,
Будюґовы ни глядай,
Бо она ґати ни носиь –
Провіває
пиздорай.
На гунцyта бери прута,
А на труц ни дайся.
Хоть русинська доля люта –
Якось туріґайся!
У
Марікы пича файна,
Ищи ни хоснована,
Бо ленїнськым
клепачом
Вся здолu пудкована.
У вшытках нас няньо –
Ленїн,
Лем ни єдна мати:
Хоть ни всї сьме команішты,
Та всї – копыльчата!
Кой команішт пуцу тыче
У
пизду Оленї,
Та все думать, ци так чинив
Його няньо Ленїн.
Прилетїли з Украйины
Сталїнські соколы
Вслободили уд гати -
Пічі у нас голі.
Кой Поланя кладе клїзму,
Та йuв на гузицю
Світить
сонце команїзму
Из Москвы-столицї.
Кой Поланя здыйме
ґатї,
Пуднє ногы вдгорі,
В пизду йuв путь освіщавуть
З
Кремля ясні зорї.
Голі, босі, убскубані,
Ги потята
влїтї,
Наші жоны вшыткым давуть
За мир у всuм світї.
Гий, ци знає Анця свою
Долю трудївничу:
Кить
сокотить мир у світї –
Ни всокотить пичу!
Вкрайина ся
вслободила,
Стала низависима.
А у Анцї-поєбанцї
З
пизды клочя вісїло.
Ни палинкы, ни іды,
Ани цицькы, ни
пизды –
Сяк честує фрайира
Низалежна Вкрайина.
У
русинськuм нашuм дїлї
Я роль яйиць маву:
Хоть у пизду ни
влїзаву,
Та в роботї помагаву.
Тот, ко вбсирать свою
зимлю,
Має памнятати:
Лем на вгноєнuв землици
Урожай
багатый.
Прийшли до нас дны щасліві –
Рокы урожайні:
У коровы цицькы повні,
А у Анцї – файні.
Вбы ми
пуца ни мішала
Ити по зарінку,
Скрутив им ї, ги пікницю,
И пришпінкав шпінков.
Гий, кобы ты, пичо жuнська,
Говорити знала,
Товды бысь ты не лем зубuв –
Й языка
ни мала!
Много м ходив по світови –
Маву совість
чисту:
Тuлько м дuвок переєбав,
Ги травы та листу.
Сонце спрячеся за хмару,
А из хмары вдарить грuм.
Як бы пuлло сьме ни жили,
А єбатися – єбім!
* Што
чиниш, фаттьове? (мадярськоє) \
ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |
© Иван Петровцій
, 1996