Александер Пушкін
(1799–1837)

П О С Л А Н Ї Є     Б Е Р А Н Ж Е

Ци ты тямш, мусье благого рода,
Французе, вбгuнявленый катуно,
Ги кажуть в нас у простому народї,
Як били сьме вас щи ни так давно?
Из сим ни треба йти на проміткы –
Сякоє ся вд нас легко дочекати –
Вы были біті вд нас, ги дїтвакы,
Ци ты тямиш, єбав бысь собі матїрь?

Ци ты тямиш, як зза горы Суворов
Пудкрався, и имив вас знинадїй?
И як вас бив! – из розмаху и споро! –
И гняцкав вас, ги уши на пиздї?!
Из сим ни треба йти на проміткы –
Сякоє ся вд нас легко дочекати –
Вы были біті вд нас, ги дїтвакы,
Ци ты тямиш, єбав бысь собі матїрь?

Ци ты тямиш, як Бонапарт грозився,
Йдучи вд Москві. стовчи нас, ги пшоно?
И як исьме го копнули в гузицю,
Й тебе з ним, вбгuнявленый  катуно!
Из сим ни треба йти на проміткы –
Сякоє ся вд нас легко дочекати –
Вы были біті вд нас, ги дїтвакы,
Ци ты тямиш, єбав бысь собі матїрь?

Ци ты тямиш, як царь ваш уд угaра,
Ги бубен, голый, лысый, удурів,
И на огни московського пожара
Як смажили сьте й іли сьте щурuв?
Из сим ни треба йти на проміткы –
Сякоє ся вд нас легко дочекати –
Вы были біті вд нас, ги дїтвакы,
Ци ты тямиш, єбав бысь собі матїрь?

Ци ты тямиш, дурный коломыйкарю,
Як в руськuв студени, серед снїгuв
Мы з адьовuв вас грінчили задарьмо?
Тямиш баґнийты нашых катунuв?
Из сим ни треба йти на проміткы –
Сякоє ся вд нас легко дочекати –
Вы были біті вд нас, ги дїтвакы,
Ци ты тямиш, єбав бысь собі матїрь?

Ци ты тямиш, як были сьме в Парижи,
Як наш катунськый пuп, ци козачок
Вина французького ся файнинько налиже,
И єбе, й хвалить вашых жuн, дuвок?
Но, што ти ищи казати туй, ни знаву –
Раз йсе посланіе, та час тя посылати! –
И я тя файно нaхуй посылаву,
Ци сь утямив, єбав бысь собі матїрь?

* * *
Гуляв я адде вечерком
Туда, де хаща наша.
И вижу – спить над потuчком
Кішассоня Наташа.
Я тихо, цїмборове,
Ид нuв ся ближе пудыкрав,
Два раз им ї поцюльовав –
Вна й дале спить файтово –
Ни кываня, ни слова.
Я й тритьый раз  цюлюву туй.
А вна ся ни вчуняла.
Товды я йuв засунув хуй –
И так лем задрыжала.

* * *
З Истоминов Орлов зомлїлый,
Ги мыш, у постели лежав.
Ни провказався в сьому дїлї
Нич ни валовшный генерал.
Вна мікроскоп досягать споро,
И каже му: “Обы ты знав,
Я хочу відїти, ниборе,
Ош чим ты там мене єбав”.

* * *
Ацциць єбав мою Аглаю
За чорноту катунськых уст,
Гинтот, бо гроши много має,
А щи гинтот, бо ввuн – француз.
Клеон – за што? – и сам ни знає!
Даміс принuс йuв джумак руж.
Типирькы вповіш ми, Аглає,
Ош за што єбе тя твuй муж?

* * *
Покарай, сятый утїшник,
Капітана Борозду,
Бо ни любить, грішный грішник,
Нашу маточку пизду.

* * *
Всьо помінялося пуд нашым зодїяком:
Лев бараном став, дїва стала раком.

* * *
В Академійи наук
Засїдає князь Дундук.
Хоть в копони нич ни має,
Каждый чисть му там дає.
А чому ввuн засїдає?
Бо гузиця в нього є!

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |