Petrovtsiy

Петровций Иван

Иван Петровцій
ПОСЛЇДНЇ СПUВАНКЫ
РУСИНСЬКА ПОЕЗИЯ :

ПРО АВТОРА
ПЕТРОВЦІЙ Иван Юрієвич – русинськый и украйинськый писатиль: поет, прозаїк, товмач–переводчик из французької и мадярської бисїд. Писав по вкрайинськы. Типирькы пише лем по русинськы.
Петровцій Иван ся уродив 22 мая 1945 года в селі Осuй Иршавського района Закарпатської области у фамілійи до совітuв заможної чиляди. Сїм класuв уходив у Осойи, дисять – у Ілници, дале пак робив грузчиком, разнорабочым, банясом у Краснодонї, шовфером, токарьом. У армійи три з половков годы служив у Германійи – в Дрезденї. У 1973 годї кuнчив ся вчити на французького філолога в Ужгороцькuм универзититї. Робив два годы вчитильом у рuднuм селї Осойи. Пак быв новинарьом.
По вкрайинськы написав и удрукував: поетичні книгы "Знак весни" (1979), "Карпатське літо" (1984), "Жовтень – осені свічадо" (1988), "Зимові зошити" (1989), книгу вибраних поезій "Ріка року" (1992), зборничок стишкuв дїла дїти "Софійка и весна" (1986), роман–детектив "Мануміссіо, або ж Хроніка урмезійовських убивств" (1991 – у соавторстві из Валентинов Петровцій); отдїлными книгами у товмацтві–переводї Ивана Петровція уйшли книга стихuв Кароя Баллы "Речитативи" (1983), зборник "Угорські народні пісні" (1984), историчный роман Гейзы Гардонія "Зірки Егера" (1987), книга казок Клари Біхарі "Золотоносне дерево" (1990), книга Міклоша Вереша "Листи до Воланда"(1998), антологія мадярської класичної и днишньої поезиї "Іскри чардашу" (1998); из французької – антология днишньої французької поезиї "Приглушені ридання" (1991), книга Шарля Бодлера "Літанії Сатані" (1994), антология французької класичної и днишньої поезиї "Вечорова гармонія" (2003). Иван Петровцій стовмачив–перевuв из мадярської на вкрайинську статю Ивана Франка "Українці", яка є напечатана у 41–му томі Зuбраня творuв Ивана Франка у 50–тьох томах. У товмацтві–переводї Ивана Петровція увідїли світ французькі стихы А. Пушкіна, М. Лермонтова, Ф. Тютчева, "Малі поезії в прозі" Шарля Бодлера, "Борський зошит" Міклоша Радноті, и отдїлні произведения Віктора Гюго, Шарля Бодлера, Поля Верлена, Артура Рембо, Стефана Малларме, Гійома Аполлінера, Поля Елюара, Жана Кокто, Жака Превера, Жака Рубо, Шандора Петефі, Ендре Аді, Дюли Югаса, Деже Костолані, Арпада Товта, Мігая Бабіча, Дюли Ійєша, Міклоша Вереша, Кароя Борі, Єви Петровцій и многых другых.
По русинськы Иван Петровцій написав и упустив такі книгы: "Діалектарій, або ж Мила книжочка русинської бисїды у віршах" (1993), "Наші спuванкы" (1996), "Наші и нинаші спuванкы" (1998), "Битангuські спuванкы" (2001), "Послїднї спuванкы" (2003). И чисто по русинськы упустив ПЯТНАДЦЯТЬ номерuв личної новинкы "РУСИНСЬКА БИСЇДА" (1997-2001).
Доста много стихuв Ивана Петровція стовмачено–переведено французьков, нїмицьков, мадярськов, чиськов, словацьков, калмицьков и руськов бисїдами.
У цїмборастві из цїмбором дїтинства, єдносїльчанином, композитором и спuваком, народным артистом Украйины Иваном Поповичом написав бuлше тридцятьох спuванок, многі з котрых уходили отдїлныма пластинками, входили до многых кінофілмuв.
Иван Петровцій быв делегатом Первого Конгресу Меженародної Ассоциациї Украйинїстuв (Кыйов, Украйина, 1990), Первого Всесвітного Конгреса Русинuв (Межилабuрцї, Чехословаччина, 1991).
Реакційныма силами русинства – фактично: антирусинами! – быв нидопущеный до роботы Пятого Всесвітного Конгреса Русинuв (Ужгород 1999.)
Иван Петровцій є лавреатом премиї имени Дюлы Ийєша Мадярського Союза писатилuв (1994), Меженародної премиї за лїпшу сатиру "Хитрый Петр" (Болгария, 1997), Меженародної премиї за русинську литературу имени Александера Духновича (1998) и многых другых.
Член Союза писатилuв Украйины уд 1986 года.

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |