Петровций Иван
Іван Петровцій
НАШІ СПІВАНКЫ
:
СПІВАНКА ЗА КОВДОША
Пилисьме у корчмі, що вже ніч была,
И товды до корчмы Марька пудыйшла.
Звідать мене Марька: - Туй с якыми п'ють?!
А я Марьці кажу: - С тыми, що давуть!
Звідаву я Марьку: - Що ты, Марько, п'єш?!
Марька мині каже: - Вшитко, що даєш!
Упилисьме літер, упилисьме щи,
И товды я Марьку за цицькы строщив.
А цицькы у Марькы білі, ги на гріх,
И туга гузиця, и курварськый сміх.
Я сься зняв пачмагы, Марька всьо зняла,
И товды ся в корчмі фігля почала.
Быв я доста п'яный, кой на Марьку м ліс,
Сховс имся йів с пупа, и упав им внис.
Бухнув им на зимлю, стіл им розлупив,
Всьо, що в ня стояло, надвоє м зломив...
Так ня заболіло, що м ни відів нич,
И, як быв им - голый, убіх им у ніч.
Утікаву голый, а за мнов всьі псы,
Кури, мачкы, свіні - вовчі голосы...
Впав им пиля церкви - змолоченый сніп -
Надо мнов схылився в чорных ризах піп.
Каже мині: - Сигінь, ковдошом ись став.
Треба вбысь до завтра уцціть ни вставав.
Бо ниділя завтра, в цирьков всьі підуть,
Й ковдошови в шіпку може щось дадуть...
Я сижу пут церквив, в цирьков йдуть дівкы,
Й ковдошови мечуть в шіпку копікы!
ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |
© Іван Петровцій, 1996
