До 55-ліття від дня народження Михайла Олексійовича БЕЛЕНЯ

 

МАГІЧНІ СВІТИ ДУХНОВИЧА І БЕЛЕНЯ

 

Є вічні істини, вони – будучи духовною плоттю народу! – обирають собі конкретні символи, які щонайглибинніше виражають їхню самосутність упродовж усього поступу людства. Безсмертним символом українського народу є Шевченко, російського – Пушкін, угорського – Петефі, русинського – Духнович.

Ці вічні істини, не міняючи власного всемогутнього творчого єства, можуть одні й ті ж свої виражальні символи являти різним поколінням у різних станах, подобах, чи – стилях.

Вдивляюся у величну постать русинського Будителя Олександра Духновича, який всемогутньо височіє над древнім Ужем, і розумію, що то Божа Рука явила нинішнім русинам свого генія і духовно, й фізично несхитним, впевнено задивленим у близьку й далеку будучину.

Кожна рисочка на молодому обличчі Духновича дихає здоров’ям і впевненістю, кожна складочка його священницького убрання засвідчує впевнений поступ того, хто веде свій народ крізь нинішні лиховії й грозоломи.

Творець оцього мистецького чуда академічний скульптор Михайло Олексійович Белень зумів прочитати духовний заповіт русинам Олександра Духновича – слова й ідеї істинного пророка не старіють! – в бронзових прожилках і жилах Беленьового Духновича пульсує жива кров сучасності.

Майже сто років тому витворений скульпторкою Оленою Мондич наш безсмертний Будитель, який серцем своїм осяває нинішній Пряшів, бачиться мені оточеним моїми недавніми предками – молитовно притулилися до творця священної книги «Хліб души» мої Мамка й Нянько, мої Діди й Прадіди, тодішні осійчани, мешканці Боржавської долини, всі русини Підкарпаття.

А побіля Беленьового Духновича духовним зором бачу всіх нас – нинішніх русинів.

Воістину Божа Десниця осявала майстерню академічного скульптора Михайла Беленя, коли творив він живе втілення нинішньої русинської ідеї – пам’ятник Будителю Духновичу.

Одначе, цим пам’ятником тема Духновича для скульптора, художника, педагога, письменника, професора, доктора мистецтвознавства Михайла Беленя не вичерпується.

До двохсотліття від дня народження нашого геніального Будителя Михайло Белень творить нове чудо – випускає присвячену Духновичу книгу, якої ще досі русинський світ не бачив.

Та перш ніж сказати бодай кілька слів про це неповторне Беленьове творіння, нагадаю нам про Беленьового кумира у мистецтві й літературі – Мікеланджело.

Сам я бачив кілька альбомів репродукцій робіт Мікеланджело, знайомий з його життєписом, насолоджувався поезією цього славетного митця… Одначе, я б ніколи не збаг глибинної сутності цього титана епохи Відродження, якби не Беленьові оповіді про нього.

Ведучи мову про скульптуру, розпис Сікстинської капели, поезію Мікеланджело, Белень говорить так, ніби в святая святих процесу їх творення його вводив сам автор. Про стосунки, творчі змаги з Леонардо да Вінчі, Гірландайо, Браманте…, здається, Михайло знає зі спілкування з самим великим митцем. Та й насправді Белень був у Римі, бачив більшість творінь свого кумира.

Ніби мимохідь, Белень зауважує, що перечитував щоденники Мікеланджело більше десяти разів. І каже, що як Божа Рука створила цей світ, так Мікеланджело своєю рукою дав новий напрям усьому світовому мистецтву – це відчувається й донині.

Тут же зауважує:

–        Ти бачив натрудоватілі руки Мікеланджело?!.

А я поглядом спиняюся на його руках – натрудоватілих, заскорузлих, по-селянськи робочих. І – як контраст! – глибоко ліричні, навіть – ніжні, очі філософа Беленя. Беленя – поета.

Андрій Вознесенський назвав поетичний рядок Мікеланджело «кинжальним». Поетичний рядок Беленя мені бачиться вирізьбленим різцем – створені, як і його скульптури, мінімумом виражальних засобів, але – глибоко, переконливо, точно,  лаконічно, і – навічно!

Однак, з поміж п’яти написаних Беленем книг: збірок поезій, філософських афоризмів і есе, історичних розвідок… понад усім височіє книга про Духновича, випущена до двохсотріччя нашого геніального Будителя. На жаль – дуже малим тиражем. І ті щасливі, які є володарями оцього неоціненного скарбу, сторінку за сторінкою – а є їх майже півтисячі! – відкривають собі магічні світи Духновича і Беленя. Й це значить – світи нашої історії, культури, літератури, лінгвістики… і – будучини.

На перших же сторінках цієї могутньої книги наш Будитель Духнович, здається, що про самого Беленя каже: «Кто познает подкарпатскій народ, тот должен ему признати великоє дарованіє ума и великодушіє.., и залишеный хлопец русинскій покажет цінность свою велику міру”.

Ніби відпрацьовуючи виданий йому Духновичем аванс, Белень уже в першому розділі – а їх у книзі аж дев’ять! – творить чудо: назвавши його “Еволюція виникнення кирилиці і глаголиці. Першоджерела старослав’янських письмен”, графічно демонструє і аналізує угаритський клинописний алфавіт, давньоєгипетське ієрогліфічне письмо, грецьке архаїчне письмо, готський, коптський, вірменський алфавіт, кирилицю і глаголицю.

Хто з наших нинішніх митців чи письменників може піднестися до цього рівня?!. Це ж бо – рівень Духновича, і Белень його сягнув.

А чого варті наведені й прокоментовані в книзі шрифти і письмена епохи Олександра Духновича, відтворені тут же титульні сторінки творів Будителя, чи ж видань, в яких його ім’я висвітлено!

Ось уже п’ятий рік Михайло Белень збирає матеріали до нової книги про нашого Будителя. Для цього відвідав чимало європейських архівів, єпархій, бібліотек, видавництв, редакцій, державних і приватних книгозбірень…

Духнович писав афоризми.

У книзі Михайла Беленя “Скарби предків” маємо їж аж 2512! Один з них декларує: “Де є думка, там є сила!”.

Істинна мистецька сила і безмірна любов до рідного краю прочитується у всіх творах геніального Беленя: візьмімо лише скульптурний пам’ятник русинському листоноші з дев’ятнадцятого століття Федорові Фекеті – яка в ньому історична достовірність! скільки мистецького співчуття й водночас ліричності і оптимізму!

Чи не той листоноша з дев’ятнадцятого століття приніс Михайлові Беленю ідею створення етнографчічного музею в селі Кам’яниця Ужгородського району, де зараз мешкає уславлений митець?!. Місцева сільрада пішла назустріч професійному знавцеві русинської старожитності й виділила потрібну для музею кількість землі. Хоча вже й нелегко в наш час, одначе Михайло Олексійович знаходить для свого дітища неймовірні раритети – допомагають ентузіасти, які усвідомлюють всю значимість розпочатої Беленем справи.

Ну, і слово самого Беленя – авторитетне, переконливе.

Наприклад, десь місяць тому мав у Києві півгодинну розмову з уславленим спортсменом Віталієм Кличком, який проявив живий інтерес до творення етнографічного музею Беленя, пообіцяв всебічну підтримку.

Багато славетних людей нашого краю й країни висловлювали свої думки про творчість геніального земляка. Серед них Василь Бородай, Василь Німчук, Микола Мушинка, Федір Зубанич, Дмитро Кремінь, Павло Загребельний… Мені ж особливо запали в душу слова, сказані композитором Євгеном Станковичем: “Сьогодні низка мистецьких надбань Михайла Беленя продовжує своє подальше висвітлення у новітніх композиційних вирішеннях. Автор дякує Богу і долі, а сам прислухається до голосу рідної землі, аби самовідданою працею скульптора увіковічувати прекрасні сторінки пращурського родоводу працелюбних закарпатців. Щоб не втрачати в майбутньому джерел, криниць і бурхливих гірських рік духовності рідного краю, які належать всім нам і  майбутньому”.

Ненастанні й плідні труди Михайла Беленя доля оцінила двома п’ятірками – цьогорічного 19 травня нашому уславленому митцеві й письменнику виповнилося п’ятдесят п’ять років. Й тут дуже точними є слова, сказані нещодавно академіком Академії мистецтв України Михайлом Криволаповим: “Михайло Белень – один із найяскравіших і неординарних творчих особистостей нашого часу, формування якого проходило у переломні і вікопомні роки національного відродження, повернення творчої інтелігенції до витоків історичної пам’яті народу, до здобутків нації минулих століть”.

Тема Беленя – невичерпна: Белень – скульптор, Белень – живописець і графік, Белень – медальєр, Белень – поет, Белень – філософ, Белень – майстер афоризму, Белень – педагог, Белень – науковець…

Я ж отут кількома доступними мені лексичними штрихами спробував окреслити те вулканічне явище, яке зветься іменням – Белень. Таким його бачу я.

Та цікаво б знати яким бачитимуть Беленя русини через сто, двісті… років?!.

Запорукою ж того, що творіння Беленя, як і творіння Мікеланджело, нестимуть божий творчий вогонь і поколінням наших далеких нащадків, є сама творчість геніального Михайла Беленя.

 

Іван ПЕТРОВЦІЙ

ЗАГОЛОВКЫ | КНИГЫ Ивана ПЕТРОВЦІЯ:| Пишіть! |
Закарпатський рейтинг