КУРТИНЬКА НОВОРІЧНА ІСТОРІЯ

Три роки тому видавництво "Карпати" /Ужгород/ надіслало до Києва три рукописи закарпатських письменників: В. Густія /на той час голови обласного відділення НСПУ/, Д. Кешелі та І. Петровція на предмет виділення Держкомітетом телебачення радіомовлення України коштів на видання якоїсь із цих книг. На конкурсній основі переміг рукопис І. Петровція /антологія французької поезії, над перекладом якої письменник працював тридцять сім років, "Вечорова гармонія"/.

Одразу ж видавництву "Карпати" було виділено СІМДЕСЯТ ТИСЯЧ ГРИВЕН на видання антології французької поезії українською мовою в перекладі І. Петровція.

Видавці - прийшляки Кушнір і Браславець - уклали з перекладачем досить таки свинську угоду: ВІСІМСОТ ГРИВЕНЬ гонорару і десять примірників книги, це при її П’ЯТИТИСЯЧНОМУ ТИРАЖЕВІ !

Проте - перекладач погодився...

Однак, непорядні видавці "Карпат" - прийшляки Кушнір і Браславець - і не думали виплачувати належний перекладачеві - творцеві цілої антології - гонорар, ані виділити десять примірників книги.

І так тяглося три роки.

Аж тоді вже перекладач серйозно заявив Кушнірові, як головному редакторові видавництва, що подасть по суду... На що Кушнір цинічно заявив: ти знаєш хто є в Ужгороді - ти, і хто є в Ужгороді - Я !

Упродовж червня-липня-серпня 2005-го року відбулося аж ДЕСЯТЬ судових засідань по цивільній справі перекладача Петровція проти видавництва „Карпати”. 26 серпня 2005 року результат цих засідань був для перекладача позитивним - Ужгородський міськрайонний суд рішив, що видавництво "Карпати" мусить виплатити перекладачеві гонорар у сумі 800 гривен та моральну шкоду в сумі 22 000 гривен.

Директор видавництва "Карпати" Браславець і головний редактор Кушнір були шоковані. Ну, й, само собою, подали в апеляційний суд свій позов на перекладача.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 8 листопада 2005 року звучить так: “Стягнути з Всеукраїнського Державного багатопрофільного видавництва "Карпати" в користь перекладача Петровцій Івана Юрійовича 10 000 /десять тисяч/ гривен моральної шкоди...”.

Додамо, що й в апеляційному суді було два засідання, бо на перше видавці не прийшли.

Ну, і на перших десяти засіданнях Браславець і Кушнір мали доброго адвоката, а вже в апеляційному суді воістину високофахового ! А от перекладач Петровцій відвідував судові засідання - всі ДванаДЦЯТЬ ! - без адвоката: захищався сам.

Крім усього, судді наголосили на тому, що це була перша в історії Закарпаття судова справа, коли автор судився з видавництвом.

ЗАГОЛОВКЫ | КНИГЫ Ивана ПЕТРОВЦІЯ:| Пишіть! |
Закарпатський рейтинг