Petrovtsiy

Петровций Иван

Иван Петровцій
НАШІ СПІВАНКЫ :

ЗА ЩО ТЫ ЛЮБИШ ПУТКАРПАТЯ /ПУТКАРПАЦЬКУ РУСЬ, ЗАКАРПАТТЯ/?
Зазвiдав я в ослободитиля:
- Да, в сорок четвертом
Перестрелял я местных столько, что и не счесть.
Но здесь я получил прекрасный дом, работу,
Мильйоны льгот, и пусть неискреннюю, но все же - честь!

Зазвiдав я в учитилькы, прийшлячкы с Украйины:
-Я принесла сюди вкраїнські звичаї i мову,
I вийшла замiж за мiсцевого, i вiн - дурак! -
Зове цей край Вкраїною. А це уже чудово...

Зазвiдав я в сохтованого в край наш приходити
Московського старого старика:
-За вто, що туйкы выгулянi на гiрськiв паши коровы
Давуть ми доста задарнього молока.

Иппен сисе зазвiдав я у прийшляка с Востока,
Якый у нашому краю бывав ни двычi и ни трiчi:
-За вто, що туйкы дуже файнi жiнчовкы
Давуть ми задарь и дуже файно пiчi...

Зазвiдав я в єнного с мiлiйона галичан,
Якi чомусь бис нас ни гонны жити:
-За вто, що можу туйкы направо й бисплатно
В Западну Йивропу на спикулацiю ходити.

Зазвiдав я в украйинця, котрого началником
Загнали быти в нас:
-Там, дома, я - гiно. Ис голоду издох бым.
А туй - начальник я, паразитуву с вас...

Зазвiдав я у мiсного, що тоже малинько - начальник,
Иппен такый, якым му быти прийшлякы позволять:
-Мой отец служил Москве. Я - служу Кыеву.
Видитьмися, ош така в нас доля...

Иппен сисе ушитко зазвідав им себе,
И онь слызами в очох им розмняк:
-Туй, на зимли ся прадiднiв я вродив.
Туй я живу. Айбо ни хочу жити так...

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |