Петровций Иван
Іван Петровцій
НАШІ СПІВАНКЫ
:
ЧОКЫРДИЙ вать ПУЦАКЛIШ
Нiч. А спати, гикой вмерти,
Ни кортиться щось минi -
Файнi потята у киртi
Цвiрiнькочуть, ги дурнi.
Ни дiтвак, и ни хлопчище,
Бапцi кажу, дрыжачи:
- Що за потя спiвать, свище,
Та й ни спить и уночи?!
Бапка суче тингирицю,
Й каже: - Крiтко там сиди,
Бо укусить тя в гузицю
Пуцаклiш вать чокырдий!
Урiс я такый ги треба -
Прадiды сякi были:
Голова сягає неба,
Ногы в зимлю ся впняли.
Рас за дiвку я на свальбi
Файну бiйку учинив -
Мiлiцiшта наш, прапав бы,
У тюрму ня посадив.
Бапка суче тингирицю,
Й каже: - Що дадуть, вто iш,
Бо укусить тя в гузицю
Чокырдий вать пуцаклiш!
Ужинився, ги втровився,
Бо жона, ги чорт, збiсна.
Ут бiды я рас напився,
Два - напився, й туйкы - на:
Посадили ня в фурдигу,
Ни iды, ни пити - нiт.
За токан, за мамалигу
Споминаву, ги за мнiд.
Бапка суче тингирицю,
Й каже: - Сiв ись, та сиди,
Бо укусить тя в гузицю
Пуцаклiш вать чокырдий!
Постарiвимся, а дiти
Поврастали, ги с доры -
Годовати йих, одiти
Ни бируву, бо м старый.
Хворый, сiв собi пут хыжу
И за вiтром держу нiс.
Тихо-мовчкы кiстку лижу,
Що сусiцькый пес принiс!
Бапка суче тингирицю,
Й каже: - Писсьоє ни iш,
Бо укусить тя в гузицю
Чокырдий вать пуцаклiш!
ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |
