Petrovtsiy

Петровций Иван

Иван Петровцій
ПОСЛЇДНЇ СПUВАНКЫ
РУСИНСЬКА ПОЕЗИЯ :

СПUВАНКА ЗА МОЮ ВUТЦЮЗНИНУ

Кой у бідняцькuв хыжци світло гасне,
Я за голодных дїточок молюсь,
Бо знаву, ош яка иннись нищасна
Вuтцюзнина ми - Пuдкарпацька Русь.

Кой лем прийшляк зрить сонце в нибі рuднuм,
Я до зимлї сятої притулюсь,
И думаву: чому така днись бідна
Вuтцюзнина ми - Пuдкарпацька Русь.

Кой з уст дїточых вчуву рuдне слово,
Я сам из ним, ги сонце, засвічусь:
Изверже з головы вінок терновый
Вuтцюзнина ми - Пuдкарпацька Русь.

У пралїсах спочили душі предкuв.
Колись и я з йих душами зuллюсь.
Й щи тонше вчуву, ош яка безмертна
Вuтцюзнина ми - Пuдкарпацька Русь.

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |