Небесна сиринча - хоснованя русинськых слuв,
Котрыми писаны дїдuв мойых завіты,
В котрых ни вмерли голосы русинськых катунuв,
Што з мамы молоком йих упитали дїти.
В русинськый світ, ги в рай, ми Няньо двирї утворив,
И я уздрїв у нuм свою єдну дорогу.
Я по русинськы каждый динь из Мамков говорив,
Я по русинськы каждый динь ся молю Богу.
У рuднuв бисїдї до Бога зноситься душа.
Лем рuдна бисїда смертелна дїля скверны.
Кой Мамка вмерли, Нянько рuдным словом ня втїшав -
Уд слuв русинськых исчезали Смерти зерна.
Што мысль моя без слова рuдного? - менї вповіш:
На світовuм огни суха, слабка солома.
О Боже, покарай того, тко за чужинськый грuш
Продав русинську бисїду у себе дома.
О Боже, прокляни того, тко пuде за гатар,
И там слова рuдної матери забуде.
Русинська бисїда - єден сятый Госпоньый дар,
Што го ни смівуть забывати наші люде.
Русинськым словом я ни раз топив наремный лuд.
В русинськuм словї думка - потя у Карпатах!
Кить Бог тя русином напрастав на иннишньый світ,
Будь русином! Хоснуй русинську бисїду, мuй брате!
Рuдної бисїды ниислызенні голосы
Ни вмруть инниськы - ни умруть и в завтрашнї часы!
