Petrovtsiy

Петровций Иван

Иван Петровцій
Н А Р О Д Н І Х У Й О М Ы Й К Ы

Х У Д О Б И Н С Ь К І

Єбалися мыши в коши,
А я придивився,
Як малому мышиняти
Хуйик залупився.

Ича-пича, пуца спить,
Ича-пича, в сїнї.
Ича-пича, пуциня
Удкусили свінї.

Улїз комар на блыху
И єбе ї тихо.
Муха никать на тото,
И здыхать уд сміху.

Шийталуву по улици,
Сидить кугут на курици.
Я на нього пястив – з страхом! –
А ввuн пуцков ми помахав.

А у нашuм потuчку,
Де ни дуже глыбко,
Рак до жабы ся имив,
Рыбка єбе рыбку.

Ой та ниє смаку в раку,
Гикой в тої рыбы.
Таку, дuвко, пизду маєш,
Ги в здыхлої ґыбы.

Гий, єбаку-нибораку,
На хуйи болячка.
Кить ти дuвкы ни давуть,
Попроси уд мачкы.

Качур єбе качку,
Мацур єбе мачку,
А я для Марікы
Лем прокукурікав.

Юрку,
Заріжу ти курку;
Ниварену, нипечену,
Лем гuнячков пудмащену.

Йой, Юрику убленнинькый,
На тото ты й Юрик –
Маєш таку малу пуцу,
Гикой наш качурик.

Гинде кугут
Єбе курку –
Позирай,
Та вчися, Юрку!

Куриця бы тя врекла,
Ссенa бы тя йзїла:
У всьых дuвок пічї чорні.
А у тебе – біла!

Кури, кури рябинькі,
В вас головы малинькі.
А у хуя велика,
Най на огинь посикать.

Кой им ся быв дуже ззяб,
Наимав им в ямі жаб –
Всї надуті, коропаті,
Ги дuвкы в селї, пиздаті.

Ты ми лаєш, удданице,
Вбым узнув тя у гузицю?!
А стеклo бы ти ся слово
Тай на гuно псово!

Ой ишов им горі селом.
Тай найшов им драчку.
Якась біда угадала,
Ош я єбав мачку.

Котик кываться пуд шпором,
Штось такый, гикой б хворый.
Поникала м ближе –
Котик пуцку лиже.

Докu сьме ся з білявинов
На печа єбали,
Мыши ґатї гет погрызли,
Лем ґумії впстали.

Менї мати подарила
Онь чотыри воши.
Три вошихы пuлловаті,
А вошун – хорошый!

Зєбав ись ся, што сь ни годен
На гузици вбити вош.
А тому ти кажу, хлопе,
Што ни мож – тото полож!

Ни ходіть, дuвкы, у хащу,
Там кусавуть комары,
А комар каммай піцїцькый
Залїзає до дїры.

Накрякало потя каня,
Ош поєбу босорканю.
А пизды у босоркань
Челленївуться, ги грань.

Чиріп, чиріп, потяточко,
Синичку видаву.
Дам ннись вичuр хлопцям пічї –
Такый сохташ маву.

В Анничкы-золoтятка
Меже ногами потятко,
Яну Анничку єбати,
Яне потятко спuвати.

Кой на яблынци – лисници
Воробок забив синици,
А синиця ни стирпіла –
Скруснила ся, й слызы лила.
“Ни реви – ты молода,
Щи загойиться пизда!”

Гий, ни кукать зозулиця –
Вдавилася бростьов.
Гий, ни дає дuвка пічі –
Вкрылася коростов.

Ой ни задарь сива сова
Вночи голосила,
кой пернув дїдо бабі –
Баба ся вдушила.

Гий, чіковы, дись те?!
Ни єбали бись те!?
В стежарі кобылы
Ниєбані были.

Біда з бідов:
Купив коня –
И вто з пиздов!

По капустї, по кочаню
Козинятко пасу.
Та я даву хлопцям пічї
По первому класу.

Вuцї мої мурешисті,
А козы цапуры.
Білявина в ня весела,
Пича в ниї хмура.

Вuцї мої мурешисті
Наполы з баранкы.
Пича іла шuтuминї,
Пуца їла фанкы.

Вuчарь вuцї попасує
В зеленuв залуцї.
Тuлко в нього семберлицї –
Карічка на пуці.

Кой им была мала-мала,
Пічї м хлопцям ни давала.
Як им стала май величка,
Та єбуся, ги теличка.

Иде баран мостом,
Махавучи хвостом.
А Маріка бороздов
Лем покывує пиздов.

Лем загудуть – я вже йграву,
Ги ярня тилиця.
Най ми ногы удрубавуть –
Скачу на гузици.

Зарыкала коровчина,
Ружанка, ружанка.
Утїкайме, хлопе. з хлїва,
Бо сюды йде мамка.

Горі селом иду я,
Веду собі бугая.
Ты, бугаю, ни рычи,
Дам ти пизды, –та – мовчи!

Ой, Маріко-кукуріко,
Боґдай сь оцїль грызла:
Мінила сь ми – ни дала сь ми,
Пизда бы ти вблїзла!

Гопа-топа, три косичкы,
Просить зайчик уд лисичкы:
– Дай ми, моє золото,
Засуну ти долото!
Пудняла лисичка хвuст,
Зайчикови каже:
– Ты забий ми туд гвuзд,
Як лем пуд тя ляжу.

Сидить зайиць на лїсцї,
Наспuвує нивістцї:
– Нивісточко молода,
Пуд платом ти борода.
А в бороді – каріка
На пуцак чоловіка.

У млинї, на багнї,
Просив конда уд свинї.
Просив, просив, карандачив,
Як дала, тай запеканчив.

Як малинькй воробок
Имив собі сойку –
Ни так того там єбаня,
Гикой того гойку!

Єбалися воробчата,
Єбали, єбали,
А старому воробкови
Єбати не дали.
А старый воробок
Имив собі плиску,
Та наєбав єбатиня
Сїмлітрову миску.

Бріхня, бріхня, бріханина –
Є на псови солонина.
А в Марії є пизда –
Бородата борода.

Як пуд Ілницькым мостом
Рыба вдарила хвостом.
А у ниї з пуд хвоста
Удорвалася пизда.

Чуєш, хлопче-нидотопче,
Когуты спuвавуть.
Кить ня єбеш, та єби,
Бо я засыпаву.

Што сь, лигіню, взяв у жминю?
Ци вто, што ти треба?
Бо я мала, гикой жаба,
А ты мене – єбеш!

Капуста, капуста,
Єдны королабы.
Дuвкы на потоцї
Дали пизды й жабам.

Докuть двоє сьме з Маріков
Упасли коровы,
Дисять раз она здыймала
Свої будюґовы.

Гий, сміялася корова,
Тарканиста Міцька,
Ош пуца в тя, ги в комара,
Тонка, а піцїцька.

Зажурилися коровы,
Ни давуть штось молока,
Лем слызы хвостом змітавуть –
Хуй зломився у быка.

А Василь наш, ги когут,
Має хуй тонкый, ги друт.
Зимлю ногов загребе,
Ймить за пичу, и – єбе.

Качур пє водичку,
Качка попиває.
Качур пічї просить,
Качка му ни дає.

На тuм боцї при потоці
Качка воду пила.
Качур прийшов, качку йобнув –
Качка ся втопила.

На тuм боцї при потоці
Качур качку єбе.
Приникайся, моя мила,
Так я буду тебе.

Гий, качата-засранчата,
Идїть істи просо.
Вчора м дала лиґіньови,
А ввuн єбе й досu!

Я такого любка маву,
Што білый, ги гуся.
Овuн нараз в мене стромить,
Я лем дотулюся.

Закукала зазулиця,
Та сїла на поле.
Ану, хлопче, спряч свuй пуцлик,
Бо твuй пуцлик коле!

Закукала зазулиця,
Тай сїла на дичку.
Дала дuвка Васильови
У тапловцї пичку.

У Ивана, клапоуха,
Ублїпили пуцу мухы.
Литїть собі, мухы, гет –
Пак ачий тото ни мед.

Куриця знесла яйце.
На яйци волося.
Тко ся догатать ош як
Йuв тото вдалося?!

Чібийс, чібийс-потятко,
Є у хлопця пуцятко,
А у дuвкы – пичатко:
Тко ся єбе там?! Ба – тко!?

Ой, дубе, горазд буде,
Зелена дїщино.
Кить дuвчину мидвідь єбе,
Што вродить дuвчина?

Гий, ластuвка-ластовичка,
Тече з пичї кисличка.
Докuть тече кисличка,
Ни єбе ся удданичка.

А Иванчо зняв боканчї,
Мuцно ня убыяв.
Й такоє ми запеканчив,
Ги в гусака шию.

А пуд мостом рыба з хвостом,
А хлопцї з хуями.
Ци нам, дuвкы, пизды шкода –
Гий, дайме йим, дайме!

На високuв полонінї
Коза грызла тирня –
Пизда врішок розкусила,
А хуй изїв зирня.

На високuв полонінї
Пасе баран дикый.
Пой ид минї біла дuвко –
В мене хуй великый.

А у хащи, рано наще,
Там, де ходять вовкы,
Цюльовали дuвкы пуцу
У саму бімбовку.

Така тото нивояшна,
Бетярська жuнчовка,
Што у хащи рано наще
Уєбала вовка.

В хащи м ягоды збирала,
Зашпотала м ся у пня,
И пуд мидвідя упала.
Думала м – пуд лиґіня!

Лем сїли сьме пуд корч істи,
Яли д нами мидвидї лїзти.
Уєбіть, мидвидї, бабу,
Што має лем єдну лабу!

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |