Петровций Иван

Иван Петровцій
НАШІ и НИНАШІ СПUВАНКЫ
РУСИНСЬКА ПОЕЗИЯ :
 


Дон Хосе де ЕСПРОНСЕДА
(1808–1842 рр., Испания)


СПUВАНКА ПІРАТА





               





               


Дисять адьовuв на шіфі,
Вітер чортом завыває,
Парусами матлюгає,
Гонить шіфу по габах.

Капітан – пірат, битанга,
Што дали му ймня “Диявол”.
Де лем тот фаттuв ни плавав,
Кровльов чвірькав по морях.

Зрить, як місяць мерекоче,
Ллє у воду чистый оронь,
Лем тот оронь вітер оре,
Починавучи розгул.

Злїва ся впстає Європа,
Азія ся впстала справа,
Лем битанга тот лукавый
Грuзно никать на Стамбул.

Спuвать: “Плавлеш, моя шіфо,
             Та плыви!
Туй ни гонно быти рифа,
Туй – глыбінь страшна, нидвижна.
А кить урага увижу,
Та утоплю го в кырви!

             Двадцять шіф
             Мы удобрали
             В мийригашных
             Англїчан,
             И до талпы
             Ми упали
             Кураговы
             Двіста стран.

Ипна шіфа – нам бизцїнна,
Вітер – наш єден бирuв,
Море, де й слїду ни слїдно,
Утцюзнина бандї всuв!

За дараб зимлї чужої
             Королі,
Ги фрасы, ся бють, розбоять.
Я газдуву єдностанно
На морях, на окіянах.
Де ушыткы вни малі.

             Ни найду
             Такого порта,
             Што бы я го
             Ни зборов.
             Страхать янгола
             И чорта
             Наша чорна
             Курагов.

Ипна шіфа – нам бизцїнна,
Вітер – неаш єден бирuв,
Море, де й слїду ни слїдно,
Утцюзнина бандї всuв!

Лем ткось гойкне: «Вижу шіфу!» –
             Вбы ня бuг,
Наш ї адuв так улїпить,
Онь паздїря з ниї фыркне,
Там вже нич нитко й ни кыркне –
Вд мене щи й єден ни втїк.

             Срібло, золото
             По руну
             Дїлиме.
             Та кить бuг дасть,
             Вбы ся впала
             Файна дuвка,
             Знавуть всї –
             Йuв я газда!

Ипна шіфа – нам бизцїнна,
Вітер – наш єден бирuв,
Море, де й слїду ни слїдно,
Утцюзнина бандї всuв!

Королї ми присудили
             Ешафот.
Та раз най бы ня имили!..
Но, а я кой йму бирова,
Нараз яжу до гордова,
Й мечу в море – рыбам кост.

             Тать ни пужаться
             Тот смерти,
             Тко из вішелницї
             Втїк.
             Лем на воли
             Мушу вмерти,
             Бо я волный
             Чоловік!

Ипна шіфа – нам бизцїнна,
вітер – наш єден бирuв,
Море, де й слїду ни слїдно,
Утцюзнина бандї всuв.

Май приятна ми з ушыткых
             Спuванок,
Вта, котра, гикой бандітка,
Выє вітром, бє габами,
Та впстаєся меже нами,
Ги косичок джумаджок.

             Розумієш,
             Чоловіче,
             Спокою
             Я ни люблю:
             Лем кой море
             Чортом рыче.
             Я товды,
             Ги янгел, сплю.

Ипна шіфа – нам бизцїнна,
вітер – наш єден бирuв,
Море, де й слїду ни слїдно,
Утцюзнина бандї всuв!”


Rambler's Top100

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |

© Иван Петровцій , 1999

Hosted by uCoz