Петровций Иван
Иван Петровцій
НАШІ и НИНАШІ СПUВАНКЫ
РУСИНСЬКА ПОЕЗИЯ
:
СПUВАНКА ЗА РУСИНСЬКУ СУДЬБУ
Я хлїба щи ни карандачив
Ни вд Бога, ни вд земных царuв -
Лем працов кырвавов заплачу
За скыбу солену, што м йзїв.
Мuй няньо учив ня робити
У хыжи, на поли, в лїсу...
Учила ня мамка любити
Русинського свїта красу.
Я няня ни годен забыти.
Я мамины тямлю слова,
Што серцю ни зволять застыти -
Щи бисїда наша жива.
Тко мав у житю няня й маму,
Тко знає: за ночив йде динь,
Лем рuдными годен словами
Язати до себе люди.
Удверженый світом, забытый,
Я тїшуся з свої судьбы,
Бо што бы могло зо мнов быти,
Обым я русином ни быв?!..
ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |
© Иван Петровцій
, 1996