Petrovtsiy

Петровций Иван

Иван Петровцій
ПОСЛЇДНЇ СПUВАНКЫ
РУСИНСЬКА ПОЕЗИЯ :

ЧОТЫРИШОРЫ
Думав им стишкы йсї в смітя шмарити,
Айбо Йося Губерман вповів,
Вбым набрав у жминї повно гарикuв
Й начинив з них чотыришорuв.
***
Там ссважав им ся, там зашкабрив -
Я ни янгел! - тото видить Бuг:
Ни шкодуву, што м мuг и грішив,
Ай шкодуву того, тко ни мuг.
***
Жив им: то - дрімав, то поспішав…
Думав, кой посїдїв:
Я ни знаву, ци в ня є душа -
Нигда м ї ни відїв.
***
Из житьом на бuй ставу я сміло -
До всього духовного инертный! -
Я ся безпокою лем за тїло,
Бо душа у ня итак - безсмертна!
***
На свому куртому віку
Я свідком быв такых паскудств,
Што на Страшный Суд я ни прийду,
Вбым ни вчинив комусь обиду.
***
Кить ни буду ся Бога бояти,
Та вповім му, ош вто ни по дїлу
Мою праведну душу карати
За гріхы мого грішного тїла.
***
Ты задарь так брехливо здриш -
Твоя душа, гикой кырниця! -
Вповіш менї из кым ты спиш,
И я вповім, ош што ти сниться.
***
Вже годен им типир
Без бріхонь вповісти:
Я ненавижу Смирть,
Й тому - чиню дїти!
***
Лем им типирькы осознав,
Ош йде житя все гuрше:
Я многым жити заважав,
А вни менї - щи бuлше!
***
Менї ворожка ворожила тайно,
И дуже тайно ми вповіла,
Ош в мене у житю всьо годно быти файно,
Хоть годно быти й пuлло.
***
Без помылкы м ни прожив и дня:
Раз им быв - ги вuл, раз - ги тиля! -
Правду мавуть вты, што ня хвалять!
Правду мавуть вты, што ня й ганять!
***
Удкрыв для себе я случайно:
Де нас ниє, там дуже файно.
Айбо кить мы хоть раз там были,
И там стає страшенно пuлло.
***
Признаву ся вам, цїмборове:
Кой пю из вами на гостинї,
Та лем по тритuм погарови
Ставу я истинным русином.
***
При днишньых роздорах признатися мусиме,
Ош туй, де свuй свойого бє,
Ниє чоловіка май лїпшого вд русина,
Тай гuршого тоже ниє.
***
За дисять пересважаных годuв
На шилиякых зuбранях, в масмедіях,
Трагедія карпацькых русинuв
Бизuвно учинилася комидійов.
***
Вполудне жабы заквичали,
И стала пікниця пuсна,
Домu побігли галичане -
Русин ся пробудив уд сна!
***
Настройили в нас галичане
Скульптуры свойым истуканам…
Та дасть Господь - єдного рана:
Ни галичан! Ни истуканuв!..
***
Всї пиля мене дуже вчені,
Културні, здержані, розумні…
Й кыбы ни мат мuй просоленый,
Та туйкы так бы было сумно!..
***
Яка - любов?! - я знати хотїв,
Й циганка вчора ми сказала:
- Любов така, ги тото потя,
Што, летячи, ся на тя всрало.
***
Менї вночи гuно яло ся снити.
Йсе значить - гроші мали бы ми быти.
Лем з того сна ни маву я хuсна,
Бо нич нигде ни вижу крuм гuна.
***
Вино в погарови росов зацвіло,
Хлїб свіжый смієся из бловдера.
Лем тяжко гuнови, што вчора было
Дарабом буженого шовдыря.
***
Ци с в пеклї пив з чортом блудливым,
Ци зайшов ись попішати в рай -
Де й якый бысь ни быв щасливый,
А на годинку - позирай!
***
За які й чії гріхы
Я зотлїв, а не згорів?!..
Молоді мої стихы,
Вы - такі старі…
***
Так в ня на души, гикой в сuв осени -
Світлови и тьмі мош золотїти:
Маву листя, вбы го з себе зверичи,
Маву крыла, вбы м годен летїти!..
***
Гуркочу, ги повінь,
Хоть час мuй ни туй є:
Иннись кить ни вповім,
Вже завтра нитко ня ни вчує…
***
Цїнуву цїмборuв, айбо и враг мерзкый
Для мене годен быти хосновитый:
Уд цїмборы ся дuзнаву – тко я такый,
А уд врага – якым я маву быти.

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |