Петровций Иван

Иван Петровцій
Б И Т А Н Г U С Ь К І  С П U В А Н К Ы
 

С П U В А Н К Ы      З А       Й О Б А Н Ы Х       Р О Д А К U В




С П U В А Н К А  З А  С Т А Р У  Д U В К У

Тихо. Тимінь вечорова.
Лїзать муха по подї.
Дuвка мыє будюґовы
У намыленuв водї,

Пак віґан и жеболовкы –
Вішать схнути на шпарґийт.
А в души штось выє вовком,
Дюґать серце, ги баґнийт.

Як была – гузицив голов
Тихо сїла на столиць:
Лем бы сих минут ни было,
Кой приходить дню кониць!..

Поламався тиливізор,
Книгы – читані давно…
Всьо, што в голову йuв лїзе,
Ни прикрыєш теплым сном.

Кить зайшли колись фаттьовы –
Курті бисїды были:
Постягали будюґовы,
Наєбалися й пuшли.

А у дuвкы не лем пича –
Є у дuвкы и душа…
И сидить, минуты личить,
Што, гикой мышкы, шуршать…

Гинде – віник. Пудмітати…
Й туйкы гадка йuв прийшла:
Як бы босорканьов стати,
Вбы политїти могла

Понад хыжу, ги ґалиба,
Не туды, де божый рай,
Ай туды, де сам Луціфер
Андялує куперай.

Тамкы голі босорканї
Вшыткы свої – ни чужі!
А цицькы в них, ги товканї,
А пизды в них, – ги дийжі.

Там чорты, ги псы кудлаті,
Позалуплювуть бовткы,
Й нич ни хотять – лем єбати
Так, вбы дрыгали цицькы.

Гий, бы вна там пудмахнула!
Гий, бы вна там пуддала!..
Боже! Што йсе? – Впят уснула…
А вто што пиля стола? –

Кuш зеленины, што довго
Из дараба го несла…
Утягла челлену морков
И шкрептaли ї яла…

Тихо. Тимінь вечорова.
Лїзать муха по подї.
Дuвка – впят без будюґовuв! –
Сувать морквов у пиздї.

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |

© Иван Петровцій , 1996

Hosted by uCoz