Петровций Иван

Иван Петровцій
Б И Т А Н Г U С Ь К І  С П U В А Н К Ы
 

С П U В А Н К Ы      З А       Й О Б А Н Ы Х       Р О Д А К U В




С П U В А Н К А  З А  П U Л Л У  П И Ч У

Учора м попросив Поланю
Вказати свою тылымданю.
А кой вказала ми, што мала,
Та онь ґалиба ня втруцала:
Пуд черевищом ґелеватым
Тряслася тайстра волосата.
Тряслася, гикой кляґаниць,
Ги щерблик – вбысраный горниць.
Зжужварена и зряндявіла,
Містами з кuрков затвирдїлов,
Домак пожужвана тапловка –
В таку запрячеш й три бімбовкы.
Дрыжить челлена середина,
Ги на гнойищи тиркилина.
Надута, ряндява клебаня.
Дїра, пиздища, ги товканя.
Ниначутрована, трухлява,
Воняча, скарідна, иржава,
Торбонца, товчка, кисилиця.
Щи й рапава, гикой граблиця.
Ниструньжена, пістріґовата –
Ба тко хотїв таку єбати?!
Ты туй ся задарь розчепариш –
Хыба в ню плюне лупиндярош.
В таку страшну товсту пизду
Забити мош лем ґеренду.
Паршива, дрябла, нихарена,
Уже роками ничинена,
Нинаонажена и хмура,
Давно комусь была загура,
Колись ї чивдарї єбали.
В дїру йсю што лише ни пхали:
Онучї, ряндя, цуря, клочя… –
У безнї тuв лем забулькоче
И пропадає наохтема
Там, де лем чорнота и темінь.
А днись масну, містами лысу,
Покривлену, ги свинный пысок,
Стару, паскудну и безкраю
Гет удрутили з купераю.
Ги трьомбавый, вбмащеный віник,
Стырчить з пизды иржавый кыник.
Хоть попuллїла, та – блудлива!..
Якый лымпак таку бы кывав?! –
Таку лем Кучма б єбав,
Кыбы у Кучмы хуй стояв.

Хыба бы, сиґінь, полизав.

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |

© Иван Петровцій , 1996

Hosted by uCoz