Петровций Иван
Иван Петровцій
ПОСЛЇДНЇ СПUВАНКЫ
РУСИНСЬКА ПОЕЗИЯ
:
СПUВАНКА ЗА ГОЛОС
Я голос чув - овuн ня кликав
Огненным звоном уночи:
"Лиши русинськый край малинькый -
Йому уже ни помочи!
Вам ни дадуть вкрайинце жити.
Уд прийшлякuв спасіня - нїт!
Обы якось ся всокотити,
Йди, русине, в слободный світ.
Ги всї, там будеш Чоловіком,
Ни тым, кым дома дниська єсь... ".
И туй Духнович з ясным ликом
Над рuдным крайом устає.
В теменно-темнuв в днишнuв ночи
Овuн, Пророк наш, возсіяв:
"Уже сь уткрыв, русине, очи,
Айбо щи сь зором ни убяв
Страшенної аттої силы,
Што в каждuм русинї жиє.
А щи пuздри на край свuй милый,
Што годнuсть русину дає.
Типир лем серце своє слухай.
Типир лем з Богом говори:
В имня Отця, и Сына, й Духа
Державу свою сотвори! "
ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |
© Иван Петровцій
, 1996