Petrovtsiy

Петровций Иван

Иван Петровцій
ПОСЛЇДНЇ СПUВАНКЫ
РУСИНСЬКА ПОЕЗИЯ :

СПUВАНКЫ ЦЇМБОРАМ ДЇТИНСТВА,
КОТРЫ СИСЇ СПUВАНКЫ ВЖЕ НИГДА НИ УЧУВУТЬ
МІША БЕРЕЗНАЙ–СЛОВАЧЧИН
Де годен быти Міша Березнай,
Што, сигіняшный, жив лем дисять рокuв? –
Я точно знаву: ввuн попав у рай –
Дїтвак безгрішный, чесноокый.

Ги днись тямлю: час ярньый задощив,
И вшытку млаку фест заповенило,
З корыта Міша шіфу учинив,
Й летить собі габами, ги на крылах!..

В ошколї Міша – первый ошколаш,
Гибы му Бог на тїмня поклав руку:
Стишок удцорконить, ги отченаш!
А як ся тяг до точної наукы!..

Втиць матїрь му – красавицю! – привuв
В русинськоє село дись из Словакuв –
Уродила в Осойи двох сынuв,
Й лем Міша – на чолї из Божым знаком!..

О, Господи, чому сь го вд нас узяв?! –
Овuн бы быв май мало – академік!..
Стару словачку гибы ткось пудтяв
Уд Мішової смерти вже навхтема.

Я памнятаву Мішuв упровuд:
Мы – дїтвакы – несли му грuб на пличох…
Улїтї на серця лїгав нам лuд,
И жаль слызами очи нам косичив…

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |