Петровций Иван

Иван Петровцій
ПОСЛЇДНЇ СПUВАНКЫ
РУСИНСЬКА ПОЕЗИЯ :
 

СПUВАНКА НА ЗАКUНЧЇНЯ КНИГЫ

Коли я вмру, ни буде нич страшного
Менї – уже, а вам, живым, – ищи.
Тать бо поправдї, што кому до того,
Ош хрест могилный груди ми строщив.

Коли я вмру, нитко и ни замітить,
Ош меже вами вже мене ниє,
Бо й дале сонце пuвдобы лем світить,
А пuвдобы всьо темнотї дає.

Мене ни было до житя, й ни буде
После житя. Хоть – што житя было?! –
Менї мішали жити свої люде,
Пущавучи в ня мийриг свuй и зло.

Типир, коли судило ми ся вмерти,
Уже м на тому світї врозумів,
Ош мало уд народжіня до смерти
Чилянник має чистых, світлых днuв.

Типир, коли умер им, добре знаву –
По смерти ниваловшно каятя.
А щи, живым вам, тайно сообщаву,
Ош смерти бывать бuлше, ги житя!

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |

© Иван Петровцій , 1996

Hosted by uCoz