Петровций Иван

Иван Петровцій
ПОСЛЇДНЇ СПUВАНКЫ
РУСИНСЬКА ПОЕЗИЯ :
 

СПUВАНКЫ ЦЇМБОРАМ ДЇТИНСТВА,
КОТРЫ СИСЇ СПUВАНКЫ ВЖЕ НИГДА НИ УЧУВУТЬ
              ЛАДЬО ГУСТІЧИН

Кить мош – взяти у пригорщі огинь
И, смівучися в очи вам, держати.
А дале – веричи, и з вітерцьом ся йграти,
Ни чувучи домак спаленых жминь.

Мош по дїтвацькы улїзти на пинь,
И, ги в селї бирuв, гойкаловати
Онь докuть ни покличе домu мати,
Авать ся кuнчить нискuннченный динь.

В дїтинстві дны были поправдї нискuнченні.
И ты йих, Ладю, нискuнченно хосновав.
Ты быв – огинь и вітер. Й ты пропав…

Хоть – знаву! – ты бысь ся зачудував из мене,
Ош я різцьом класичного сонета
Вчинити байловав твого портрета.

ЗАГОЛОВКЫ | Пишіть! |

© Иван Петровцій , 1996

Hosted by uCoz